У серпні 2019 року спільнотою власників українських човнів Grand була здійснена експедиція річкою Дністер. Ми перебуваємо в гостях в її головного натхненника та організатора Антона Татарчука, директора компанії «Германтон», офіційного дистриб’ютора Grand Marine в Україні.
Це вже не перша подібна експедиція. Як з’явилась ідея проводити такі спільні заходи?
Минулого року наші друзі, постійні учасники перегонів на Кубок України з водно-моторного спорту серед гонщиків-аматорів, запросили нас в експедицію по Чорному морю. Ми мандрували Кінбурнською та Тендрівською косами. Цей формат сподобався, і ми вирішили розширити його на всю нашу «грандівську» родину.
Цього року як напрямок для експедиції було обрано Дністер. Це дуже мальовнича ріка зі скелястими берегами, порослими деревами, які входять у воду. Вода тепла, чиста, бірюзового кольору, глибина місцями до 50 метрів. Нас туди запросили наші друзі, які нещодавно придбали човен Grand Golden Line G580.
Хто брав участь в експедиції?
Члени нашої «грандівської» спільноти з Києва та Кагарлика. Усього чотири екіпажі на човнах Grand: два моторних човни Nautilus 585, РІБ Golden Line G500 та надувний човен Ranger 380, а також у нас було із собою надувне каное Argus.
Спочатку на автомобілях ми проїхали близько 450 км до села Рудківці Хмельницької області. Для одного з учасників, Андрія Корнієнка, експедиція була також першим досвідом транспортування човна на причепі за автомобілем. Перші 220 км до Вінниці дорога була дуже хорошою. На другій половині автошляху стан доріг був часом дуже поганий, як у пеклі. Безумовно, для розвитку внутрішнього туризму потрібно покращувати стан таких доріг в Україні.
Коли ми під’їхали до села Рудківці, перед нами відкрився краєвид, що просто затамовував подих: зелені скелясті береги, що йдуть у воду. Там ми спустили човни на воду. Поспілкувалися з місцевими мешканцями, які дуже доброзичливо нас зустріли, розповіли, де краще рибалити, зупинятися на ніч, де можна запастись водою та іншими продуктами, вказали розташування заправної станції та й загалом поділились власним досвідом відпочинку в цих місцях. З їх порад ми зрозуміли, що треба мінімум 3–4 доби, аби побачити усі заповідні місця. Взагалі пригод вистачить на цілий тиждень.
У Вас був завчасно прокладений маршрут від точки А до точки Б?
Ні, скоріше ми ставили собі за мету гарно відпочити. Експедиція пройшла на День Незалежності, тому було кілька вихідних днів підряд. Було цікаво подивитись цю місцевість, водойму, побачити, на яких човнах тут ходять, яка є інфраструктура. Ну і звісно випробувати в умовах подорожі наші човни для подальшого вдосконалення.
Ми йшли вгору за течією, фактично від Дністровської ГЕС у бік фортеці Хотин. Село Рудківці обрали як відправну точку, тому до нього є більш-менш непогана дорога. Багато місцевих також вже досвідчені туристи з різних регіонів України, спускають човни на воду саме в цьому селі.
Першого дня ми пройшли десь 40 км. Дійшли до Бакоти, погуляли там, покупались у водоспаді, зупинились на річці під залишками монастиря, який було вбудовано прямо в скелю. Там є кілька чистих джерел, з яких можна пити воду. Ширина Дністра на деяких ділянках сягала 2 кілометрів, але у зв’язку з високими скелями, які обрамляють берег, візуально здавалось, що річка вужча.
Мені щиро шкода людей, які приїжджають до Бакоти на автомобілі. З води ми неодноразово спостерігали, як згори по серпантинній ґрунтовій доріжці до річки довго спускається автомобіль тільки для того, щоб люди побачили, що це місце вже зайняте. Тож вони розверталися і шукали наступний спуск до берега. Ситуація могла повторитись кілька разів, доки вони нарешті знаходили вільне місце для відпочинку. Звичайно, з води вам доступно набагато більше, в тому числі місця, які недоступні для автотранспорту.
Обідали ми прямо в човнах. Прив’язали їх один до одного і приготували їжу на газовому мангалі, який встановлено на одному з «Наутілусів». На ніч розбили табір на березі. Приготували дуже смачний плов.
Ми були укомплектовані палатками, вуличними меблями, холодильником, генератором, одним словом все необхідне для походу розміщувалось на човнах. Продукти також привезли з Києва.
А рибу ловили?
Так. Перші два дні безрезультатно, а от потім нам пощастило, зловили судака та ляща. В результаті зварили смачну рибну юшку. Але, чесно кажучи, ми були настільки зачаровані пейзажами навколо, що на риболовлю не дуже багато часу витрачали, більше фотографували та купалися.
Також першого дня недалеко від Бакоти, поруч із с. Дністрівка, ми зайшли до ресторану яхт-клубу «Маяк», який скоріше є базою відпочинку. Там теж перекусили й взагалі розвідали місце. Тобто маршрут нашої експедиції передбачав наявність певної інфраструктури.
Другого дня переміщались певним зигзагом, робили багато зупинок на різних берегах, тому що Дністер повен різними природними пам’ятками.
На своєму шляху ми зустріли таких самих аматорів відпочинку на човнах, як і ми самі. Щоправда, для них це вже була 5 подібна експедиція, називається вона «Джміль». Це хлопці зі Львова та Івано-Франківська, випускники архітектурного вузу, які подорожували під бразильським прапором на саморобному плоту, зібраному з пластикових пляшок і дерев’яного настилу. Головна їх мета – назбирати на шляху на берегах ще пляшок, таким чином вони поєднали відпочинок із корисною екологічною ініціативою.
Третього дня ми дійшли до Хотина. Щоправда, одному з екіпажів не вистачало пального на весь шлях, і вони вирішили розбити табір, десь за 60 км від Хотина, і чекати нас на зворотному шляху. Біля селища Атаки ми зробили зупинку, кілька людей з каністрами для пального з’їздили до автозаправної станції на таксі. В цей час решта групи приготувала вечерю, яку ми спожили під час заходу сонця на фоні Хотинської фортеці. Після цього зібрали табір і повернулись за нашим четвертим екіпажем.
Загалом уся дистанція від Рудківців до Хотина і назад за одометром вийшла більше ніж 400 км, а не заплановані 300, оскільки ми часто заходили в різноманітні затоки.
Протягом шляху ми спонтанно зустріли близько десяти різних човнів Grand різного розміру і року випуску. Я особисто зустрів в експедиції човен, який був першим проданим мною як дилером Grand. Всі ці екіпажі також ділилися власними улюбленими місцями на Дністрі, радили, що краще відвідати. За весь шлях ми відвідали 3 області України, оскільки по Дністру часто встановлена межа між областями.
Ще одна приємність – майже повна відсутність комарів. Взагалі на Дністрі свій особливий мікроклімат. За словами місцевих мешканців, зазвичай тут тепліє на два-чотири тижні раніше, ніж на решті території країни, й холодає пізніше, ніж у центральній Україні. Ріка майже ніколи не замерзає.
Були такі відрізки шляху, коли під нами було абсолютно пласке дно – колись тут проходило плато. З обох берегів ріки розміщені села, проте з води їх не видно, адже ріка здебільшого тече в каньйоні.
Скільки часу зайняла підготовка до експедиції?
Рішення про експедицію було прийнято за кілька місяців до старту. А от сама підготовка зайняла два дні. Проте ми вже досить досвідчені в цьому плані, тому не потрібно було багато часу на підготовку. Ми завчасно знали, що хочемо вирушити максимально наближено до повного місяця, практика показує, що вночі місячне світло допомагає, та й зірки краще видно.
Ми не встановлювали якогось спеціального додаткового обладнання для експедиції. Штатного ехолота вистачало, аби почувати себе комфортно. Для стоянки на кітві вибирали не глибокі місця, хоча на кожному човні є кітвові кінці достатньої довжини для глибини Дністра. Там відсутня сильна течія і кітву не зносить.
Окрім вже згаданого надувного каное ми взяли із собою безліч різноманітних водних атракціонів: САП-дошку, водні лижі, вейк-дошки. Декілька осіб під час експедиції навчились кататись на лижах і вейках. Ще один факт, за кілька днів на 12 людей було вжито лише три пляшки вина. Нас п’янило саме повітря навколо.
Назад у Київ їхати зовсім не хотілось. Ми відтягували зворотну автоподорож, наскільки це було можливо. Спочатку планували виїжджати в неділю ввечері, потім перенесли на ранок понеділка, а тоді зрозуміли, що робота нікуди не втече, й вирішили стартувати вже після обіду.
Як в експедиції показали себе човни?
Прекрасно. Від керування в річкових умовах лишилось лише позитивне враження та задоволення. Grand – це не просто човни, це велика родина, з якою можливо брати участь у таких експедиціях й набиратися справжнього досвіду судноплавства.
Якщо в запасі є лише вихідні, які місця порадите відвідати на Дністрі?
У такому разі не варто йти аж до Хотина. Для короткого відпочинку потрібно відвідати Бакоту й пройти ще кілометрів 50 вгору за течією до Великої Слобідки. Там наймальовничіші місця, відомі, як «золота корона Дністра».
Загалом, на мою думку, Дністер – дуже правильний маршрут для локального відпочинку, внутрішнього туризму. Зазвичай мешканці великих міст заради води їдуть відпочивати на Чорне море, але Дністер теж дуже цікавий і зовсім інший. При цьому таке враження, що про цей напрям не так багато людей знає. Можливо це пов’язано і з певною закритістю місцевих мешканців. Вони вкрай доброзичливі та відкриті до тих людей, які приїжджають, але водночас, як мені здалося, не дуже прагнуть афішувати красу місцевості, бо побоюються напливу туристів. Не просто відпочивальників чи мандрівників, а саме: туристів у найгіршому прояві – безвідповідальних нищівників природи. Зі свого боку люди, які мандрують Дністром, також не дуже афішують найкращі місця, аби вони не стали масовими.
Тому важливо, з одного боку, розвивати внутрішній туризм, будувати дороги, створювати інфраструктуру, а з іншого, бути відповідальним до навколишнього середовища й відпочивати так, щоб природа не занепадала.
Яка ціль «грандівських» експедицій?
Наша компанія «Германтон» не просто продає човни, ми генеруємо враження. Ми багато років були співорганізаторами і активними учасниками перегонів з водно-моторного спорту серед гонщиків-аматорів і постійно влаштовуємо ось такі міні-експедиції по Україні.
Загалом, всі наші спільні подорожі є підготовкою для реалізації грандіозного плану на наступний рік. Ми хочемо поїхати в Амстердам і взяти участь на наших човнах у параді вітрильників SAIL Amsterdam (12–16 серпня 2020 року), який проходить раз на 5 років.
В експедиціях Україною ми тренуємо себе і наших однодумців на витривалість, а також дослідним шляхом складаємо найоптимальніший пакет необхідного спорядження для подорожей на човні. Зараз ми ставимо перед собою завдання – якнайбільше зменшити його кількість.
Інша мета – створення певного клубного руху власників човнів Grand. Адже подорожувати разом веселіше. Окрім того, таким чином власники різних човнів Grand можуть у справжньому водному поході побачити зі сторони, а зазвичай й випробувати особисто й інші моделі човнів Grand.
У нас є налагоджений контакт із власниками човнів Grand із Польщі, оскільки в Гдині працює місцевий відділ компанії «Германтон». Цього і минулого року ми подорожували разом з поляками на Мазурські озера, щоправда, дуже маленькою сімейної компанією. В планах – велика експедиція українських «грандівців» до Мазур.
Текст: Сергій ПОЛІЩУК
Фото надані Антоном ТАТАРЧУКОМ
