Олег ПЕРЕСТЮК, директор з продажу Volvo Penta в Україні, шкіпер відомого тримарана «Гайдамака», був запрошений на урочистості до Гетеборга, де нещодавно фінішувала навколосвітня вітрильницька регата Volvo Ocean Race – 2014-2015. Своїми враженнями він поділився з головним редактором журналу «Шкіпер» Сергієм ПОЛІЩУКОМ.
Чим вже минула регата Volvo Ocean Race (далі – VOR) відрізняється від попередніх?
Регата редакції 2014-2015 рр. драматично відрізняється від передостанньої та й усіх регат, що були до того. Базовими концепціями усієї продукції Volvo є безпека, якість та турбота про навколишнє середовище. Вони проектуються навіть на такий масштабний захід, як навколосвітня регата. Кнут Фростд, який вже багато років є директором VOR, зміг довести власникам – групі Volvo та спонсорам, що необхідно кардинально змінювати формат перегонів. Усі екіпажі та синдикати повинні знаходитись у рівних умовах, незважаючи на фінансові потужності, які стоять за ними. Вперше за історію навколосвітніх перегонів, VOR 20142015 проводилась на яхтах-монотипах. Човни були трохи меншими, ніж на попередній регаті, але міцнішими та безпечнішими. За дев’ять місяців перегонів не зламався жоден човен, лише одна яхта втратила щоглу. Цей результат є набагато кращим у порівнянні з попередніми регатами, коли ламалося майже все і майже у всіх. При цьому час проходження дистанції фактично не змінився. Яхти класу Volvo Open 70, довжиною 70 футів, які брали участь у позаминулій регаті, розвивали швидкість, яка дозволяла їм проходити 900 миль на добу, яхти-монотипи Volvo Ocean 65 (або VO65) в середньому проходили по 500 миль. Але, якщо подивитися на результати переходу з Нової Зеландії до Бразилії з огинанням мису Горн, то цього разу флот пройшов його на два дні швидше, незважаючи на менші розміри і швидкості яхт.
Зміна формату вплинула на інтерес до регати?
У результаті ми побачили гарне шоу, цікаве. За офіційною статистикою, за VOR 2014-2015 слідкувало набагато більше людей, ніж минулого разу. Фактично усі команди, крім однієї, мали у своєму активі перемоги на різних етапах регати. Аналогічна ситуація була і в серії портових перегонів. Такі перегони, коли немає однозначного лідера, набагато цікавіші. Бо, наприклад, команда-переможець Абу-Дабі під час заключних портових перегонів у Гетеборзі, розуміючи, що їм для загальної перемоги вистачить і передостаннього приходу, просто розслабилась і дала змогу суперникам змагатися за друге місце. Екіпаж Яна Вокера посів потрібне йому передостаннє місце, але, на мою думку, це було зроблено трохи не по спортивному.
Менші розміри яхт зменшили бюджет команд?
Звичайно. Навколосвітні перегони VOR – це передусім комерційна кампанія. Використання яхт-монотипів VO65 зменшило витрати команд і це також було одним із завдань, які стояли перед оргкомітетом регати.
Менша яхта дозволила також зменшити кількість членів екіпажів до 8 осіб у чоловічому і до 11 в жіночому.
Всі яхти були абсолютно однакові, збудовані на корабельні GREEN MARINE. Але деякі були більш щасливі, а деякі – менш. Екіпаж яхти Donfeng постійно страждав від різноманітних поламок. На переході до Ньюпорта, наприклад, уже в перший день зламався опріснювач води. Інші учасники з такою проблемою не стикалися.
Так само однаковими були вітрила. Умови їх заміни достатньо жорсткі, кількість – лімітована.
Ви вже не вперше були присутні на фініші VOR?..
Так, дійсно, мені поталанило працювати у Volvo і у зв’язку з цим пощастило побувати на фініші вже трьох регат VOR. Цьогорічна організація фінішу кардинально відрізняється від того, що було раніше. Volvo набагато серйозніше підійшло до цього заходу, особливо беручи до уваги, що перегони фінішували в Гетеборзі, рідному місті компанії. Все навкруги було наповнене візуальною інформацією про VOR: інформаційні стенди зустрічали вже в аеропорту і далі по всьому місту. Працював безкоштовний пором, що суттєво полегшило комунікацію.
Саме перегонове містечко – величезне, розташоване у вільній від автомобілів і доріг зоні, цілком зорієнтоване на людей. Воно було надзвичайно популярним, навіть в останній день роботи все ще були черги на вихід до понтона – відвідувачі бажали побачити на власні очі яхти-учасниці регати.
Частиною перегонового містечка була копія судна ХVII ст. «Гетеборг», яке загинуло на вході до акваторії міста, повертаючись до Швеції з Китаю. Вхід на нього був безкоштовним для відвідувачів перегонового містечка. Були організовані показові перегони катамаранів Extreme Sailing Series 40, запрошені гостьові яхти. Одна з них – знаменита Flyer Корнеліуса ван Рітсхотена, на якій він став переможцем навколосвітньої регати, тоді ще аматорської Whitbread 1977-1978 рр., інша – Charles Jourdan, перша надлегка перегонова яхта maxi для навколосвітніх перегонів, що брала участь у тій самій регаті, що і «Фазісі» – 1989-1990 рр. Були й дві яхти з попередньої Volvo Ocean Race, класу Volvo Open 70 – Camper і Sanya. На фоні яхт Volvo Ocean 65 вони виглядали, як авіаносці, бо набагато більші.
Загалом інфраструктура та логістика містечка вражала. Були побудовані спеціальні дерев’яні тротуари на підходах до понтонів, чудовими були і самі виставкові павільйони. Організація охорони містечка та порятунку на воді виглядала суто по-шведськи: потужно і непомітно. Нею займалися звичайні поліцейські, які зазвичай патрулюють місто. Їх робота схожа на дії нашої нової патрульної поліції – допомагати, а не карати.
Volvo представила виставку продукції всіх підрозділів, незалежно від їх власників, як групи Volvo, так і групи Volvo Cars: двигуни, вантажівки, старі і нові машини. Наразі обидві компанії ділять між собою витрати на проведення Volvo Ocean Race.
На яхтах Volvo Ocean 65 встановлено двигуни Volvo Penta D2-75. Це стандартний двигун потужністю 75 к.с. із «сейл-драйвом». Єдина відмінність цих моторів для яхт VOR від серійних – до передньої частини двигуна приєднано великий генератор, який забезпечує живлення систем човна під час портових перегонів. Його не так часто використовують в океані, але під час перегонів у порту – постійно. На Volvo Ocean 65 вперше був застосований один двигун. На яхтах минулої генерації їх було два: один працював на гвинт, другий – на генератор, який виробляв електричний струм. Volvo Penta показала, що навколосвітні перегони зі стандартним двигуном – це реальність. Наскільки мені відомо, жодних ексцесів чи нарікань на нього впродовж регати не було. Ці мотори також були представлені на виставці в перегоновому містечку.
Глядачі відвідували акваторію змагань на власних плавзасобах?
Незважаючи на прохолодну погоду, їх було досить багато. Портові перегони у Гетеборзі проходили 27 червня. Хоч вітер був слабким, вони були дуже цікавими. Мені разом з колегами пощастило спостерігати за ними зверху, з бастіонів острова, розташованого якраз посередині старту і фінішу. Човни вболівальників знаходились за спеціальною лінією з яхт, що стояли на кітвах із великими сигнальними червоними прапорами на щоглах. РІБи берегової охорони, а також військові катери спостерігали, аби човни глядачів не перетинали цю лінію. Звичайно на акваторії були присутні і рятувальні човни.
Як проходила урочиста частина закриття регати?
На мисі перегонового містечка була побудована сцена з місцями для глядачів, на якій проходило нагородження, а також концерти, конференції. Було розроблено широку програму подій і заходів не тільки перегонового містечка в Гетеборзі, але і в інших містах зупинок VOR. На сайті регати було детально розписано розклад цих подій, кожен міг ознайомитись і вибрати для себе щось цікаве.
Головний кубок Volvo Ocean Race був виставлений для загального огляду відвідувачам перегонового містечка. Все було максимально відкрито і доступно. Єдина закрита зона – технічна, де знаходились контейнери синдикатів. Також було обмежено доступ до човнів під час підготовки та проведення портових перегонів, але після них, коли регата вже була завершена, кожен міг зайти на борт яхти-учасниці регати, екскурсії проводили безпосередньо члени екіпажів.
Під час урочистостей мені випала честь познайомитись і поспілкуватись із Рогером Нільсеном, знаменитим шведським яхтсменом. Ця людина вісім разів брала участь у навколосвітніх вітрильних перегонах, починаючи з Alaska Eagle разом зі Скіпом Новаком у Whitbread 1981-1982 і закінчуючи регатою Volvo Ocean Race 2008-2009 рр. у складі екіпажу Telefonica Black на чолі з Фернандо Ечаварі. Зараз йому 65 років, він вже завершив свою спортивну кар’єру, але його розповіді про навколосвітні перегони, в яких він брав участь викликають захоплення. Звичайно ми поговорили про «Фазісі», він був вражений зустрічі з людиною з того самого яхт-клубу, що й Олексій Грищенко. Світ тісний. Я ніколи не думав, що на власні очі побачу і поговорю з людиною, про яку багато читав і поважав заочно.
Volvo Ocean Race – найпрестижніша океанська регата у світі. Що мотивує ці перегони?
Основні фактори, які тримають інтерес до регати протягом 9 місяців, це те, що вона є навколосвітньою, ім’я – Volvo і те, що це в буквальному сенсі перегони. Безкомпромісні, складні та виснажливі. Хоч глядачі і не бачать яхт на власні очі в океані, але можуть слідкувати за ними наживо. Надзвичайно багато вболівальників розпочинали свій ранок із перевірки трекеру на сайті регати, щоб побачити, де їхні улюблені екіпажі знаходяться, що відбулося за ніч. Перегонові екіпажі постійно працюють з вітрилами, кожна помилка у змаганнях на монотипах може відкинути тебе з першого місця на останнє. Таку ситуацію ми спостерігали в Гетеборзьких портових перегонах, коли яхта Vestas стартувала першою, але прийшов Кріс Ніколсон, на жаль, останнім.
Volvo Ocean Race – це сплав професіоналізму організаторів, власників та учасників. Що завжди дає позитивний результат. Подібне відбувається і у нас в Києві, коли професіонали почали займатися популяризацією класів Platu25 і SB20, то до них одразу пішли люди.
На сьогодні серед вітрильницьких крейсерських перегонів немає змагань, які за рівнем участі могли б конкурувати з VOR.
Варто згадати, що предтечею VOR були перегони Whitbread, в яких за власні кошти брали участь аматори. І аж тільки з кінця 80 років минулого століття почалась ера професіоналів.
Двадцять років тому Україна була представлена в регаті Whitbread двома екіпажами. Чому зараз ні Україна, ні будь-яка інша країна постсоціалістичного табору не бере участі в регаті?
Не вистачає професіоналізму і бажання, яке керує будь-чим у світі. Якщо воно є, людина йде до мети. Тоді в далекому 1993 році в організаторів двох українських екіпажів було таке шалене бажання, що вони змогли пройти весь шлях. У нинішньому форматі я не бачу грандіозної проблеми в пошуку фінансування, це зараз навіть легше зробити, ніж 20 років тому. Тому що команда-новачок за стандартний бюджет отримує точно такий човен, як і команда найсильнішого синдикату.
Раніше синдикат, який реально розраховував на перемогу, мав будувати два човни: один тренувальний, інший, власне, перегоновий. Бюджети були набагато більшими.
З іншого боку, яхти, які брали участь у попередній регаті, будуть використані і в наступній. Вони не мають жодних проблем з корпусами, їх перевіряли після кожного етапу перегонів.
Підготовка до наступної VOR вже почалася?
Вона йде повним ходом. Завдання організаторів – збільшити кількість команд до десяти. Таким чином зросте інтерес. Перегони проходитимуть за точно таким форматом, що й минулі. Старт і фініш у тих самих місцях і, головне, човен такий самий. Що буде в подальших регатах, ми побачимо згодом. Наука і техніка не стоять на місці, тому можливо наступні яхти для участі в них будуть вдосконалені або змінені. Ми бачимо, що ідея з монотипами працює на якість перегонів. Гроші вже не такий важливий аспект у кінцевому успіху синдикату. І це добре.
З точки зору зв’язку з громадськістю минула регата була дуже вдалою. Надзвичайна кількість людей спостерігала за нею, тому я впевнений, що на старт майбутніх перегонів, який відбудеться уже через 3 роки, вийде більше яхт.
Текст: Сергій Поліщук
