Знаний у світі спортсмен: срібний призер олімпійських ігор, переможець та призер чемпіонатів світу, Європи і багатьох рейтингових міжнародних та національних регат, президент Вітрильної федерації України Родіон Лука, командор Київського перегонового яхт-клубу та засновник проєкту крейсерської яхти L30, згодився відповісти на запитання редакції «Шкіпера», звісно в інтерактивному режимі…
Дві тисячі двадцятий рік увійде в історію спорту насамперед безпрецедентним рішенням Міжнародного олімпійського комітету щодо перенесення термінів проведення Олімпіади. Як Ви оцінюєте вплив Covid-19 на спортивну індустрію в Україні та світі?
Дійсно цей рік вже увійшов в історію людства. Олімпійські ігри до цього скасовувались лише у зв’язку зі світовими війнами: у 1916, 1940 та 1944 роках. Цікаво, що літня Олімпіада 1940 року початково мала також пройти в Токіо. Олімпіада 2020 повинна була відбутись у столиці Японії. Поки що її проведення перенесли на наступний рік, та чи відбудуться Ігри в 2021, зараз важко прогнозувати.
У вітрильному спорті пандемія найбільше вплинула на професійних спортсменів міжнародного рівня, які працювали на великих регатах. Адже кількість вітрильних перегонів цього року була набагато менша.
В Україні натомість у клубному вітрильництві ми спостерігаємо спалах активності, оскільки сьогодні українці не мають змоги так вільно подорожувати, як до початку світового карантину. Ця вимушена ситуація стала поштовхом для пошуку нового хобі. Багато аматорів вітрильництва реалізовують своє захоплення в рідних водах. Наочним прикладом є проведення нещодавно в Одесі чемпіонату України в класі монотипів Platu 25, досить масштабного, як для України. Багато екіпажів, готуючись до нього, брали участь у різноманітних клубних регатах.
Знакові події у вітрильному спорті в цьому році, як вони були організовані під час пандемії?
Головна вітрильна подія року, беззаперечно, навколосвітня соло регата без зупинок Vendée Globe, яка стартувала на початку листопада й прикула увагу всіх яхтсменів та поціновувачів вітрильного спорту.
Щорічна установча конференція World Sailing цього разу вперше пройшла онлайн. Було обрано нове керівництво світової федерації: президента та членів ради. Також будуть створені нові комітети. Все це вдалось провести дистанційно.
Для мене особисто фокусування цього року було спрямоване на розвиток класу L30. Рік був успішний, нам вдалось разом з Eurosaf провести два чемпіонати Європи, один з яких був офшорним зі змішаними екіпажами-двійками – нова олімпійська дисципліна. Подія була досить ризикованою, ми до кінця не були впевнені, чи зможемо провести змагання, але якраз у серпні карантинні заходи в Європі пом’якшили, кордони були відносно відкриті, спортсмени могли подорожувати. В чемпіонаті Європи з повними екіпажами навіть взяла участь команда з України. А в чемпіонаті екіпажів-двійок взяли участь 9 країн. Серед учасників були справжні легенди вітрильного спорту: Ді Кафарі, Марі Руа, Ікер Мартінез.
У вересні цього року в Одесі пройшов чемпіонат України в класі Platu 25, в якому брали участь спортсмени з усієї країни, в тому числі і ваш сімейний тандем з Анастасією Колесніченко. Як пройшли змагання?
Я прийняв рішення взяти участь у чемпіонаті як спортсмен досить пізно: десь у серпні почав тренуватися наш екіпаж. У мене, на жаль, не було можливості тренуватися разом з ними. Але нам вдалось вже в Одесі провести кілька продуктивних спаринг-сесій повноцінним складом з екіпажем Насті. Цього виявилось достатньо.
Змагання пройшли чудово, добре спрацював перегоновий комітет на чолі з Ігорем Карпаком, суддівство було високого рівня. Загалом чемпіонат відповідав усім вимогам. Вразив склад учасників: 21 екіпаж, спортсмени з усієї країни. Було приємно зустріти гонщиків різних поколінь.
Цей чемпіонат – величезна подія для розвитку класу Platu 25 в Україні, поштовх для подальшої популяризації класу.
Українська історія міжнародного класу Platu 25. Як клубний проект став наймасовішим у країні класом крейсерсько-перегонових яхт?
Історія дуже проста. Колись Олексій Сідько привіз в Україну дві яхти цього класу. Це хороші човни проєкту Брюса Фарра. Коли я вибирав яхти для Київського перегонового яхт-клубу, то вже був добре знайомий з класами SB20 та Platu 25, і саме останній є набагато рентабельнішим для інвестицій, оскільки має більший екіпаж і таким чином знижує ціну участі в клубній регаті кожної особи.
Спочатку флот цих яхт з’явився в нашому клубі в Києві, потім в Одесі відкрився свій перегоновий клуб з цими яхтами. Наступним містом став Дніпро. Сьогодні в Україні вже 36 яхтмонотипів цього класу. Працює вже ефект масовості – яхтсмени виступатимуть у цьому класі, оскільки є багато суперників та регат.
Яхти-монотипи порівняно недорогі, трейлерні, тому перспектива подальшого розвитку цього класу є. З дизайнерського погляду – це яхта минулого покоління, але багато старих класичних класів яхт є досі активними. Якщо є традиції та добре організована асоціація класу – він може функціонувати дуже довго.
Які регати в цьому класі проводяться в Україні та в країнах Східної Європи?
У класі Platu 25 проводяться міжнародні змагання. Наступний чемпіонат світу, 2021 року, якраз пройде у Східній Європі, в Литві. А чемпіонат Європи 2021 року пройде в Одесі. Думаю, він має зібрати багатьох європейських яхтсменів. У нас є достатня кількість чартерних яхт, тому, думаю, будуть учасники, які не привозитимуть в Одесу своїх човнів, а візьмуть яхту в чартер в Україні, і приїдуть зі своїм комплектом вітрил. Загалом очікуємо більше трьох десятків яхт на старті цих змагань.
Ви є ініціатором створення української крейсерсько-перегонової яхти L30. Шлях становлення класу: від ідеї до активного перегонового життя?
Ще тоді, коли Київський перегоновий яхт-клуб тільки почав розвивати в Україні клас Platu 25, я розумів, що цій яхті далеко до досконалості. Хоч за ходовими якостями вона переважає, умовний чвертьтонник, але умов для життя на борту в ній немає. Також Platu 25 легко закренювається й «ловить» брочинг. Окрім того, яхта досить висока, що при транспортуванні на трейлері теж не зовсім зручно.
Вже тоді я шукав щось більш досконале, а саме: яхту спортивну довжиною 24–32 фути з каютою, камбузом, гальюном. Завдяки цим зручностям модель була б набагато більш універсальною. В моєму баченні це, окрім всього, мала бути яхта, на якій комфортно вчитись вітрилити та робити перші кроки у вітрильному спорті, тому вона мала бути оснащена штурвалами. На мою думку, для новачків це легше, оскільки не всім зрозумілий процес стернування румпелем. Я бачив багато різноманітних моделей на виставках та під час регат і подорожей, шукав потенційні проєкти в Інтернеті, але такої яхти, яка б відповідала усім поставленим критеріям, не знайшов. Тоді в мене з’явилась ідея проєкту нової яхти.
Так народився клас L30. Він поступово набирає обертів. В Україні організовано повномасштабне виробництво. Загалом вже збудовано понад 25 яхт. Сьогодні цей клас активно розвивається закордоном, вже скоро є шанси отримати статус міжнародного класу. Яхта є претендентом на включення в олімпійську програму як клас для офшорних крейсерських перегонів змішаних екіпажів-двійок. Але говорити про це ще зарано, остаточне рішення буде прийняте у 2023 році.
Я вірю, що в майбутньому цей клас також розвиватиметься і в Україні. Дійсно, нова яхта класу L30 є досить дорогою через використання сучасних матеріалів (має карбонові щоглу, бушприт, гік) та технологій побудови (вакуумна інфузія склотканини), проте завдяки системі trade in через кілька років вживані яхти будуть доступні і для вітчизняного ринку.
Перспективи L30 стати класом для нової офшорної дисципліни олімпіади?
Перспективи є, клас підходить за всіма критеріями відбору, проте конкуренція є дуже жорсткою. Цікаво, що за критеріями швидкість яхти не найголовніше. Дуже важливим фактором для World Sailing є екологічність будів ництва яхти та її подальшого використання. Важливо, щоб вона залишала якомога менший вуглецевий слід. Ми проводимо багато аналітичної роботи щодо цього аспекту. Також важливим є й момент інвестицій, адже виробник повинен надати для олімпіади 12–15 нових яхт безкоштовно. Звичайно, їх можна буде продати після змагань, але потрібно мати інвестиції для реалізації такого проєкту.
Загалом шанси отримати ліцензію олімпійського класу є. Навіть якщо цього не відбудеться, моє завдання – отримати статус міжнародного класу. Впевнений, у L30 є майбутнє як в міжнародного one design класу та надійної крейсерсько-перегонової яхти. Адже олімпійський статус не завжди означає довге життя, згадаймо класи Yngling або Elliott 6m, які використовувались для жіночого матчрейсу на Іграх 2004–2012 років. Сьогодні ці класи практично мертві, яхти занепадають в яхт-клубах, адже клас був вузьконаправлений і зараз незатребуваний. Для довгого життя класу яхта повинна мати й друге, і третє життя. А L30 може брати участь у будь-яких офшорних регатах, до того ж легко транспортується на трейлері, що є колосальним фактором економії: одна справа перевозити яхту з одного кінця континенту в інший на трейлері, інша – на негабаритній фурі. L30 чудово підходить для клубного формату: як для перегонів, так і просто для прогулянок у вихідні дні. Також яхту можна використовувати у матчевих перегонах. А після 5–7 років активного перегонового життя власник все одно матиме комфортабельний та компактний дейселер для вітрилення на будь-яких акваторіях із сім’єю або друзями.
Змагання якого типу найважливіші для успіху українського вітрильного спорту?
Насамперед дитячі змагання. Також важливо проводити міжнародні регати в Україні. Наступного року ми маємо провести чемпіонат Європи в класі Platu 25, в 2023 році хочемо провести вже чемпіонат світу в цьому класі. Цим ми розвиватимемо міжнародний статус наших суддів, вони також зможуть їздити в майбутньому працювати на регати закордон, завдяки програмі обміну Європейської федерації вітрильного спорту. Зростатиме рівень суддівства – зростатиме і якість наших національних змагань. Загалом, на мою думку, потрібно проводити якомога більше змагань – всеукраїнських, міських, клубних, у будь-яких класах: дитячих, юнацьких, олімпійських та неолімпійських, крейсерсько-перегонових яхт. Все це сприятиме розвитку і популяризації вітрильного спорту й вітрильництва взагалі.
Ваше бачення розвитку вітрильного спорту в Україні?
Вітрильна федерація України разом із Міністерством молоді та спорту займається розвитком вітрильного спорту вищих досягнень. З роками фінансування видів спорту державою зменшується. Розподіл коштів залежить від досягнень спортсменів на міжнародній арені, які в свою чергу суттєво залежать від фінансування. Виникає замкнене коло…
Коли я згадую власну підготовку до олімпіад, то ми не покладалися на фінансову підтримку держави, а шукали меценатів, для того щоб вийти на потрібний рівень. Фактично, тоді приблизно 70–80% бюджету нашої олімпійської кампанії надали саме спонсори.
Але шлях до олімпійських медалей починається в дитячих спортивних школах, клубних секціях.
Задля розбудови масового вітчизняного вітрильництва нам потрібно заохочувати створення в містах України системного клубного руху, на кшталт Києва, Одеси та Дніпра. В Маріуполі, Бердянську, Запоріжжі, Харкові та багатьох інших містах є умови для створення перегонових клубів, які відкриють дорогу до вітрильного спорту багатьом новачкам. Але передусім успішний розвиток таких клубів залежатиме від професіоналізму яхтсменів, які його відкривають.
Сценарій простий: людина приходить у клуб просто вийти під вітрилом, потім починає цікавитися клубними перегонами, приводить до клубу своїх друзів-однодумців, дітей. І все це є доступним, і не потрібно для цього купляти власну яхту. Скажу відверто, у більшості людей, в яких є кошти на купівлю крейсерської яхти, немає на неї часу, вони не проводитимуть на борту більше 20 днів на рік. Натомість клубний формат дозволяє займатись вітрильництвом без суттєвих фінансових вкладень і розвиває масовість. Це, у свою чергу, сприяє розвитку дитячого напряму, оскільки батьки-яхтсмени хочуть бачити своїх дітей також яхтсменами. Масовість дитячого вітрильного спорту збільшує шанс розкрити тих, хто має справжній талант і зможе досягти успіху в майбутньому. На цих талантах зможуть фокусуватися тренери збірної команди України.
Сьогодні Вітрильна федерація України функціонує завдяки членським внескам, які ми всі разом сплачуємо. Деякі яхтсмени питають: навіщо сплачувати внески? Насамперед для можливості використовувати Правила вітрильницьких перегонів, інші керівні документи для організації та проведення змагань, права на які належать World Sailing, представником якої в Україні є наша Федерація. Щоб українську вітрильницьку спільноту серйозно сприймали на світовій арені, ми маємо бути членами Eurosaf та World Sailing, брати активну участь у роботі цих організацій, своєчасно сплачувати міжнародні членські внески. Це дає нам право проводити міжнародні змагання та представляти Україну в міжнародних регатах. Перший крок у цьому напряму ми вже зробили, в неолімпійському класі Platu 25. Можливо наступним кроком стане проведення рейтингових міжнародних змагань у дитячо-юнацьких класах, а згодом і в олімпійських.
У цьому році бюджет Федерації виріс практично вдвічі порівняно з минулим роком. Завдяки впровадженню системи еквайрінгу, а також більш уважному контролю членів Федерації при реєстрації на змаганнях. Хотілось би, щоб громадськість знала, що всі фінансові операції Федерації проходять за безготівковими розрахунками, бюджет контролює ревізійна комісія, яка щорічно звітує перед Радою Федерації. Окрім того, збільшення кількості членів Федерації і можливість проводити міжнародні змагання роблять нас привабливішими для спонсорів.
Ви спортсмен світового рівня, очільник Вітрильної федерації України, організатор клубного яхтингу, ще й яхти будуєте… Як Вам вдається поєднувати такі різні напрями діяльності?
Відверто кажучи, поєднувати все це дуже не просто. Тому доводиться постійно майже без вихідних фокусуватись на різних аспектах різних напрямів роботи. Я звик до такого ритму ще з часів професійного спорту. Найбільш трудомісткою та важкою є організаційна робота в класі L30. Звичайно робота у Федерації займає час, особливо в питаннях співпраці з World Sailing та Eurosaf. Назвати себе активним спортсменом сьогодні я не можу. Для мене спорт зараз насамперед задоволення.
Текст: Сергій ПОЛІЩУК
Фото: Аделаїда ЛЕШЕР та з архіву Родіона ЛУКА