/22/01/2021

Експедиція до «Карпатського моря»

Цього року компанія «Германтон», офіційний дистриб’ютор Grand Marine, об’єднала однодумців заради нової «грандівської» експедиції річкою Дністер наприкінці серпня. Подібні експедиції вже стали традиційними, вони не нові для власників човнів «Гранд», але цього року до мандрівки вперше приєдналась і команда заводу Grand з Харкова. Представники суднобудівної компанії змогли на власні очі побачити свої човни під час тривалого переходу. Ми спілкуємось з організатором експедиції Антоном Татарчуком про мандрівку Дністром.

Минулого року «грандівська» експедиція також пройшла у цих місцях. Чому вирішили повторити маршрут?

Насамперед тут надзвичайно красиво. Сюди хочеться повернутися знову. Я думаю, що пізніше цього року ми ще раз відвідаємо Дністер, щоб побачити його в осінніх барвах. Окрім того, зараз у серпні ріка Дніпро стає зеленою. Це проблема нашої країни – ми не стежимо за тим, що скидаємо у наші водойми, народні депутати ніяк не можуть прийняти закон про фосфати. Тому в серпні, коли Дніпро цвіте, хочеться подорожувати у чистіші водойми.

Як глобальний карантин вплинув на підготовку і перебіг експедиції?

Він вніс корективи в наші плани. Ми мали цього року зі своїми човнами вирушити до Амстердаму, щоб взяти участь у параді вітрильників Sail Amsterdam, проте організатори були вимушені перенести цей грандіозний захід на невизначений термін. Також ми не змогли здійснити задуманої мандрівки до польських Мазур. Однак закриті кордони ніяк не знизили бажання мандрувати та насолоджуватись активним відпочинком.

Що стосується карантинних обмежень, то учасники експедиції майже не контактували зі сторонніми людьми, екіпажі майже усіх човнів були сімейними або робочо-сімейними, тож тісно спілкувалися тільки зі своїми людьми. Контакти з місцевими були мінімізовані. Нашою метою було відвідати найкращі місця, насолодитись пейзажами та природою, покупатися у чистій воді й не захворіти. Тому карантинну соціальну дистанцію ми намагались дотримуватися.

Яким був склад експедиції?

Всього було 14 човнів та 45 осіб. Один з екіпажів був із села Ялта, що біля Маріуполя, їм довелось подолати близько 800 кілометрів, щоб дістатись до точки збору. Це сімейна пара Дмитро та Маргарита Лях. Азовське море сьогодні закрите, а долати водні простори їм подобається. Дмитро цього року придбав човен Grand Golden Line G500, щоб показати, що у прифронтовому регіоні потрібно мати надію на нормальне життя. Щоб люди навколо побачили, що крім війни та розриву снарядів є і щось надзвичайно приємне для відпочинку, нехай вороги позаздрять. Golden Line G500 – одна з найпопулярніших моделей Grand, бестселер.

Заводська команда з Харкова приїхала трьома човнами: Grand G650, Grand G580 та новинкою минулого сезону Grand Drive D600. Команда складалася з 12 осіб. Це були кращі працівники заводу, яких було нагороджено цією мандрівкою за сумлінну працю, окрім того, приїхав один із співвласників заводу – Тарас Сітенко.

Наш друг Володимир Онука приїхав із сім’єю з Кагарлика. Він постійний учасник чемпіонатів України з водно-моторного спорту серед аматорів. Також були екіпажі з Києва, Чернівців, Київської області. Найменшому учаснику – Ярославу Корнієнку було всього 4 роки.

Учасники мали різний досвід судноводіння. Були як відносно новачки, так і люди, які вже давно ходять на моторних човнах. Але всі мали базові навички. Психологічно теж усі були підготовлені і спокійно пережили експедицію, були стресостійкими.

Ми не приховуємо того, що у подібних експедиціях ми загартовуємо кістяк нашої делегації на Sail Amsterdam. Коли «Парад Вітрильників» відбудеться, ми візьмемо із собою тільки вже перевірених та підготовлених друзів.

^{Тетяна Приходько, Тарас Сітенко та Антон Татарчук}

Який флот?

З 14 човнів 11 були РІБами, один надувний човен Grand Ranger 420 та два склопластикових човни Grand Nautilus 585. Човни були з різноманітними двигунами, які свого часу були встановлені фахівцями нашої компанії «Германтон», навіть «заводські» човни збирались саме нашими механіками. Більшість двигунів були компанії Yamaha, але були також мотори Mercury та Honda.

Як проходила експедиція?

Оскільки в цьому році наша група була досить чисельною, ми вирішили розбити флот на дві частини. Перша – це переважно екіпажі, які вирушили з Києва, доїхали до села Рудківці Хмельницької області. Там ми спустили човни на воду і залишили автомобілі на стоянці. Інша група прямувала до яхт-клубу «Маяк» біля села Дністрівка Чернівецької області. Ми розуміли, що розмістити 14 машин та причепів на одній стоянці може бути важко, тому розділилися. Експедиція тривала з 21 до 26 серпня – якраз час відпусток і вихідних, і була присвячена Дню Незалежності України. Як ми бачимо, Grand об’єднує багатьох людей з усіх куточків України. Окрім того, при виборі дат ми орієнтувалися на місячний календар. Як показав досвід 2018 року, коли нас запросили приєднатись до експедиції Чорним морем, місяць може бути нашим союзником. Тоді наші друзі, які організовували мандрівку, проігнорували цей аспект і ми вийшли в море в найтемнішу ніч, що ускладнювало наше пересування. Тому при плануванні подальших подорожей ми завжди намагаємось підібрати дати, коли місяць буде повний і великий.

Маючи за плечима досвід минуло-річного походу Дністром, ми внесли до плану експедиції деякі корективи. Минулого року ми пройшли майже 500 км рікою в обидва боки, бо поставили собі за мету дійти до Хотинської фортеці. Це було подекуди схоже на перегони на витривалість. У цьогорічній експедиції мета була зовсім іншою. Насамперед ми хотіли показати найкрасивіші місця тим, хто вперше опинився на Дністрі, а таких була більшість серед учасників. Це район затопленого села Бакота, яке ми для себе назвали «Карпатським морем». Ми нікуди не поспішали, отримували задоволення від відпочинку й загалом пройшли 250 км.

Коли у вас команда 45 осіб та 14 човнів, які рухаються кожен у своєму швидкісному режимі, домовитись про один чіткий план важче, ніж коли команда складається всього з 4 човнів. Проте, на мою думку, вже у перший вечір всі зрозуміли спільну мету і практично весь маршрут долали разом. Так, були деякі екіпажі, які відставали від основної групи, розбивали табір десь в іншому місці. Але треба пам’ятати, що знайти берег з достатнім місцем для швартування 14 човнів та розміщення табору з 14 наметів досить складно. Тому іноді ми були вимушені розбивати кілька окремих таборів. Ще варто згадати, що це були святкові вихідні, тож не тільки ми відправились відпочивати на Дністер, через це кращі місця для ночівлі були зайняті.

У нас була ідея розбити один великий табір і кожного дня використовувати його як стартову точку, а ввечері повертатись на ніч, але згодом ми вирішили в спокійному режимі щодня проходити 30–40 кілометрів. У середньому десь до 11 ранку у нас вже був зібраний табір, ми виходили на воду і десь до п’ятої-шостої години вечора вже знаходили місце для ночівлі.

Окрім «затопленої Атлантиди» Бакоти ми також відвідали скелястий берег неподалік і невеликий монастир, який розташовано згори на цих скелях, два водоспади, невеличку церкву на вершині гори над берегом, частина команди навіть піднялась туди пішки, а я вже другий рік просто літаю над нею квадрокоптером. Також обов’язковим пунктом був ресторан у яхт-клубі «Маяк», де дуже смачно готують, ще одного разу обідали у ресторані «Ксенія».

Ми побачили, якою різноманітною і прекрасною є наша країна. Навіть на невеликому відрізку в 100 кілометрів природа може бути зовсім різною. Люди, які були в Норвегії, побачивши скелі Дністра, одразу згадали фіорди, хтось порівнював місцевість зі швейцарськими високогірними озерами – всі побачили те, що бажали.

Як був влаштований побут?

Кожного вечора в нас була спільна вечеря, кожного ранку спільний сніданок та смачна кава. Хлопці ловили рибу голими руками в очереті, тож ми часто готували рибну юшку. Кухня була різноманітною, але готували цього разу лише чоловіки, а жінки відпочивали, каталися на САПах, займалися йогою на них, увечері пили шампанське на САПАх. Їжу кожен екіпаж взяв із розрахунком на себе та на сусіда. Провізії цілком вистачило б ще на днів 5 експедиції. Всі були ситі.

Була шикарна погода – теплі вода й повітря, але не спекотно.

У процесі підготовки експедиції ми домовились, що саме кожен екіпаж братиме: САПи, водні лижи, вейк, водні атракціони. Під час експедиції екіпажі мінялись ними, щоб спробувати різні види водного відпочинку.

САПів було 4, це обов’язковий аксесуар для подібних мандрівок. Як сказала Тетяна Приходько, член команди «Германтон» та моя дружина: «На САПі можна доторкнутись до природи набагато ближче й відчути її». Бо коли йдеш під мотором – розганяєш усіх птахів, жаб, рибу та іншу фауну.

Чим Дністер відрізняється від Дніпра?

З одного берегу – степ, з іншого – скелі. Часом берег високий та скелястий з обох боків і тоді відчуття, ніби рухаєшся у каньйоні. Середня глибина – 40 метрів, подекуди доходить до 60 м. Вода набагато чистіша, ніж у Дніпрі, та тепла – майже весь день з ранку до ночі тримається на рівні 25 градусів.

На річці є одна ГЕС – Новодністровська, шлюзу немає, оскільки річка не суднохідна, але човнів, які займаються рекреаційним судноплавством, багато.

Довжина Дністра – 1352 км, хоча якщо подивитись на карту, то здається набагато меншою. Але за рахунок звивистості, вона є такою довгою.

На Дністрі багато рибальських сіток?

Минулого року, коли ми вночі повертались від Хотина, то розлякали усіх браконьєрів – ми увімкнули ілюмінацію на наших човнах, а з колонок транслювали звук поліцейської сирени. Загалом саме вже ближче до Хотина сіток на річці досить багато. На цьогорічному маршруті їх майже не було.

Розкажіть про «грандівський» клубний рух?

Він зародився завдяки тому, що ми в компанії «Германтон» не просто продаємо човни, ми шукаємо друзів та однодумців. І більшість наших клієнтів виявляються нашими однодумцями, тому нам досить легко вдається організувати подібні експедиції.

Звичайно, окрім відпочинку, для команди «Германтону» та заводу «Гранд» це була і робота – спілкування з власниками човнів, обмін досвідом і думками. Заводська команда протестувала човни в похідних умовах, вони подивились на них очима користувачів у побуті. Зрозуміли, де, що потрібно вдосконалити, змінити або додати. Це дуже потрібний та хороший зворотний зв’язок.

Як РІБи пристосовані для тривалих подорожей?

На наших РІБах дуже великі та місткі рундуки, чим не можуть похвалитися більшість металевих і склопластикових човнів довжиною до 6 м. У ці рундуки спокійно поміщається провізія, намети, розкладні туристичні меблі тощо. Тому розбити табір не займає багато часу.

14 човнів – це максимальний флот для подібної експедиції?

Насправді ні. Якби бажаючих взяти участь було б більше, ми б їх теж взяли.

Що запам’яталось найбільше?

В останній вечір ми намагались відповісти на це питання. Але однозначної відповіді ніхто з учасників експедиції не зміг дати. Весь наш маршрут був по-різному красивим, різноманітним. Ми змогли повністю поєднатися з природою.

Глобальний карантин та закриті кордони дали поштовх розвитку внутрішнього туризму. Чи відчули Ви зміни в порівнянні з минулим роком під час відпочинку на Дністрі?

Насамперед хочу сказати, що навіть без карантину цього року ми б зібрали більший флот учасників для цієї експедиції, ніж минулого. Тоді, коли ми запрошували людей до участі, не всі до кінця розуміли, про що йдеться. Але наші враження, зібрані та продемонстровані у відео, яке ми зняли про експедицію, фоторепортажах, звіті на нашому сайті та статті в журналі «Шкіпер» показали, яким цікавим та мальовничим є Дністер. Вже тоді ми зацікавили багатьох цим маршрутом.

А загалом, звичайно, в цьому році набагато більше людей в Україні відпочивали на воді. Банально це пов’язано з тим, що ті півтора мільярди доларів США, які витрачаються на міжнародний туризм, виявились замкненими всередині країни. Обсяг продажів усього водно-моторного сегмента дійшов до рівня 2008 року. Є навіть дефіцит на човни та мотори.

Тож човнів на воді стало набагато більше. І на Дністрі також.

При цьому я впевнений, що спаду в продажах човнів у наступному році не буде. Водно-моторний туризм та відпочинок на воді – це інфекція хорошого життя, яка заражає усіх, хто хоча б раз спробував для себе це хобі.

Багато років компанія «Германтон» брала участь в організації Кубка України з водно-моторного спорту серед гонщиків аматорів. Але кілька останніх років віддаєте перевагу клубним мандрівкам. Чому?

Напевно ми трошки постаріли. Раніше багатьох наших клієнтів цікавила швидкість, а тепер спокійніший відпочинок. Перегони були дуже цікавою та важливою епохою для нашої компанії та «Грандівської» родини. Ми вчились ходити. Тепер ми вже всі навчились ходити, боротись з хвилями, не знижуючи швидкості. Тож сьогодні для більшості з нас актуальнішими є саме тривалі подорожі.

З першого «Кубка» наша команда була найчисельнішою. Завжди приїжджали для участі і представники заводу, це знову ж таки для них був шанс отримати безпосередній зворотний зв’язок від власників човнів.

До речі, Grand не тільки дарує свободу і збирає навколо себе «родину» однодумців, але й створює справжні сім’ї. Кілька років тому на змаганнях аматорів працівниця «Германтону» з Києва познайомилася з менеджером заводу Grand з Харкова і цього року, якраз в дати нашої експедиції, вони відсвяткували весілля.