Найбільший морський музей Сполучених Штатів Америки розташувався в невеликому місті Містік, штат Коннектикут, у гирлі однойменної річки Містік. Цей музей примітний тим, що має неймовірну колекцію вітрильників і човнів та відновлює справжні морські ремесла селища моряків ХІX ст. Воно складається з більш ніж 60 історичних будівель, більшість з яких рідкісні споруди, що розмістилися на 19 акрах…
На території музею 11 липня 2020 року проводилася зустріч місцевого клубу моделістів – це в основному колишні працівники або нинішні волонтери музею. Люди, які все життя доглядали за справжніми експонатами, тепер будують моделі цих суден. Невелика виставка ходових моделей, які можна було побачити і на воді.
Дуже цікаво порівнювати модель з оригіналом, як, наприклад, шлюп «Емма Сі Бері» (Emma C. Berry). Вона була побудована приблизно в 1775 році і подарована музею у 1969 році. Це робочий риболовецький вітрильник, на якому облаштовано спеціальний колодязь із циркуляцією свіжої води для збереження живої риби. Морська вода в нього потрапляє крізь отвори в обшивці днища.
Поруч з оригіналом стоїть модель з вітрильним наряддям рибацького шмака. Цей вітрильник був переоснащений під час експлуатації. Але зараз човен знову відновили як шлюп, так само як його і було побудовано на початку – щоправда, без вітрил.
Моделісти влаштували показове шоу для відвідувачів музею. В Сполучених Штатах Америки немає такого виду спорту, як судномоделізм. Тому відсутня навіть класифікація суден, бо тут цим займаються лише для задоволення, а не задля спорту. Тому на воді можна було побачити одночасно і вітрильники, і гвинтові судна. Моделісти ділилися своїми секретами та давали поради всім, хто зацікавився моделізмом.
Атмосфера була легка і незвична – дуже щира і привітна. Для мене, як для спортсменки, коли дивишся на сусідню модель як на конкурента – це виглядало навіть дивно. Але привітність моделістів поборола це дивне відчуття. Кожен намагався позувати зі своєю моделлю на камеру, демонструючи всі можливості маленького радіокерованого судна на воді.
Тимчасово деякі експозиції закриті для відвідувачів і не на всі судна можна піднятися на борт. Проте прокат човнів і вітрильників працює. Всі бажаючі можуть оглянути музей з води. Гордістю тут є китобійне судно Charles W. Morgan, єдиний дерев’яний вітрильник, що залишився з 2700 кораблів китобійного флоту Сполучених Штатів. Це судно прийшло в Містік Сіпорт у 1941 році і стало музейним експонатом в 1966.
Найяскравішим експонатом все ж, мабуть, є реконструкція галеону «Мейфлоуер» (це його друга репліка).
Тут і досі збереглася справжня судноремонтна корабельня з традиційними інструментами, де до цього часу використовують реальну технологію часів справжнього «Мейфлоуеру». Селище моряків XIX ст. містить майже всі ремесла для створення та експлуатації вітрильного флоту. Кожна будівля використовується як виставковий експонат, в якій реально проводяться реставраційні роботи всієї колекції вітрильників музею. Тут є справжній традиційний тросомот, окремо виготовляються блоки та кузня, що спеціалізується на виготовленні металевих частин рангоуту. Справжня таверна працює для відвідувачів. Також є друкарня, банк, магазин морських приладів (де можна побачити колекцію секстантів та годинників) та інші традиційні споруди ХІХ століття.
До введення карантину, спричиненого пандемією вірусу Covid-19, на території музею часто влаштовувалися майстер-класи, де кожен може спробувати себе в різних ремеслах. Майструвати бочки, будувати невеликі човни з дерева. Тут є навіть вітрильна школа для дітей. Може наступного разу нам пощастить побачити місцеві змагання та чемпіонати серед дітей…
Текст: Ольга БАЧВАРОВ
Фото авторки
