Наприкінці лютого на Київському водосховищі пройшли змагання із зимового кайтингу. Небокрай біля Лютежа був заповнений яскравими крилами, якими керували спортсмени на лижах.
Про розвиток та різновиди цього захоплюючого виду спорту та активного відпочинку наша бесіда з Євгеном Пугачовим, інструктором школи кайт-клубу Extreme Style Kite Club.
Як Ви прийшли в кайтинг?
Вперше я побачив кайти у своєму рідному місті Бердянську. Це був сноу-кайтинг – зимовий різновид. Море було вкрите кригою та невеликим шаром снігу, на якому ходили під кайтом двоє спортсменів. Ми з друзями підійшли до них, познайомились, почали розпитувати про кайтинг. Тоді в нас вже був досить великий досвід авіамоделювання, тому принцип роботи кайтів був зрозумілий. І вже наступного року кожен з нас придбав собі надувний кайт балонної конструкції. Так розпочались наші заняття цим видом спорту. При цьому, хоч вперше ми побачили кайт взимку, почали займатись саме водним кайтингом. Я займаюсь кайтингом вже 10 років.
Кайтинг достатньо молодий вид спорту, його історія розпочалась у ХХ столітті. Брати Леганью з Франції створили та випробували кайти за формою, подібні до сучасних, з надувними секціями у 1970–1980 рр. Вони вперше почали використовувати повітряні змії на воді як рушій для людини на дошці. Була реалізована ідея, яка зараз називається «дрифтингом» – крило не звалюється, коли кайтер заходить під нього, а парить і таким чином не заважає серфінгу. При цьому за мить кайт можна вивести з дрифтингу. Цей принцип використовують спортсмени, наприклад, під час стартової процедури, коли потрібно стояти на місці, але за сигналом вирушити вперед.
Кайтинг поділяється на сніжний та водний? Яка між ними різниця?
Принципової різниці немає, кайти для обох сезонних видів однакові.
Існує кайт-бординг та кайт-серфінг. Відрізняються вони формою дошки: у першому використовується двостороння дошка, що має однаковий ніс і хвіст, у другому – дошка, схожа на серф. Якщо говорити про зимові різновиди, то загальна назва «сноу-кайтинг» охоплює в собі різні види сніжного кайтингу на лижах або сноуборді. Є також кайтинг на ковзанах, який можливий лише на безсніжному льоду. Але цей вид досить небезпечний і не користується великою популярністю.
Є люди, яким до вподоби лише водний кайтинг у теплі пори року. Взимку вони подорожують у теплі краї, де займаються улюбленим дозвіллям. Є ті, хто полюбляє його у всіх різновидах, як я. Взимку ми катаємось на замерзлих водосховищах та засніжених полях, влітку їздимо на море, лимани, де є багато місць, пристосованих для кайтингу.
У міжсезоння, коли вода ще занадто холодна, існує ленд-кайтинг. В Україні, щоправда, цей напрям не популярний. Спортсмени займаються на полях або пустелях у трьохколісних візках, своєю конструкцією схожих на буєри. Такі багі розвивають дуже високі швидкості, при цьому є добре маневреними.
Які українські акваторії підходять для занять кайтингом?
Є певні умови, важливі для кайтингу. Взимку потрібна міцна крига та хороша «продуваємість» акваторії вітрами. Для водного кайтингу важливо, щоб вітер йшов до берега. Особливо це актуально для місць, де проходить навчання новачків. Усі інструктори завжди дуже уважно стежать за вітровою ситуацією.
В Україні багато кайт-станцій?
Близько 12. У минулому році запрацювало багато нових. Стаціонарні бази розташовані на Азовському морі: в Бердянську, Мелітополі, на Кирилівському лимані, в Генічеську, на Тилігульському лимані; на Чорному морі працює лише одна кайт-станція – в м. Южне, під Одесою, але також є станція на акваторії Будацького лиману, біля Сергіївки. На жаль, велика кількість станцій залишилась в окупованому Криму.
Також існують сезонні мобільні кайт-станції, вони не мають такої інфраструктури, як стаціонарні, часто розташовані при туристичних базах відпочинку. Це також популярний в Україні формат. Такі мобільні кайт-табори проходять і на водосховищах, одне з найзручніших місць – біля с. Циблі, на Канівському водосховищі. Там пологий берег, що важливо для навчання.
Лимани приваблюють кайтерів та інструкторів тим, що мають велику площу при малій глибині. Також для навчання важлива відсутність хвиль, якщо вони сягають 0,3–0,5 метра – це вже погано. Загалом кайтери полюбляють лише великі пологі хвилі. Тому київські кайтери не дуже люблять Київське водосховище, там коротка невелика хвиля.
Центром зимового кайтингу є Харків, там на Печенізькому водосховищі регулярно проходять змагання, які організовує Дмитро Яснолобов, відомий яхтсмен у класі Laser та досвідчений спортсмен сноу-кайтер. Місцеві кайтери, до речі, використовують крила харківського виробництва.
Дмитро наприкінці лютого брав участь у чемпіонаті світу WISSA – Міжнародної асоціації вітрилення на кризі та снігу, який цього року проходив у Фінляндії.
Важко навчитись кайтингу з нуля? Хто може займатись цим спортом?
Будь-хто: діти та дорослі, незалежно від статті. Ми навчаємо дітей, починаючи з 5-річного віку, коли статура тіла вже розвинена. Однак часто діти кайтерів починають їздити взимку за кайтами вже з трьох років. Сноу-кайтинг у цьому плані безпечніший, адже не має ризику занурення у воду. Загалом процес навчання зимового кайтингу проходить швидше та легше. А потім вже можна сміливо перейти і на водний кайтинг.
Це активний, подекуди екстремальний відпочинок. Відповідно для того, щоб комфортно почуватися в ньому, потрібно мати певні атлетичні здібності. При цьому стати кайтером може людина з будь-якою статурою та фізичною підготовкою, просто хтось пройде курс швидше, іншим потрібно буде довше вчитись. Мінімальний термін навчання – 10 годин. За цей час цілком реально поставити людину на дошку за кайтом.
Який комплект спорядження потрібен для занять кайтингом?
Передусім потрібні крила. Для різних погодних умов необхідні кайти різного розміру. Тому у більш професійних кайтерів є комплект мінімум з двох-трьох повітряних крил різної площі. Окрім того, вони можуть відрізнятися формою та конструкцією. Знову ж таки це диктується погодними умовами. Для різного стилю катання прилаштовані різні кайти.
Більшість кайтів складається з надувних балонів, саме вони підходять для кайт-серфінгу чи сноу-кайтингу, але є і так звані «парафойли», які за своїм зовнішнім виглядом та принципом роботи нагадують спортивні парашути та параплани.
Також потрібно мати пояс, до якого кріпиться система керування. Вони також бувають різними.
Управління кайтом здійснюється завдяки зміні довжини керуючих строп. Це бокові стропи, вони не навантажені. Тримається кайт завдяки центральним стропам, вони об’єднані між собою та з’єднані з поясом. Стандартна довжина строп – 24–25 м. Для навчання новачків використовують стропи завдовжки 18–20 метрів і кайти меншої площі. Вони більш маневрені, але менш потужні. В деяких перегонах, навпаки, використовуються подовжувачі строп, до 40 метрів.
І звичайно, потрібна дошка, серф, сноуборд або лижі. Їх форма відіграє важливу роль у керуванні кайтом.
Новітня тенденція: ставити все, що можливо, на підводні крила, не обійшла й кайтинг. Десь починаючи з 2012 року були створені перші прототипи дощок з підводними крилами. А сьогодні вже впевнено можна сказати, що це майбутнє спортивного кайтингу, всі серйозні спортсмени перейшли або переходять на дошки з підводним крилом.
Які є дисципліни спортивного кайтингу?
Почнемо з перегонів. Вони відрізняються дистанціями. Короткі перегони називаються курс-рейсами. Професіонали змагаються на підвітряно-навітряній дистанції, а для новачків вона виставляється таким чином, що лавірувати не потрібно.
Також існують перегони на витривалість та довжину, за принципом марафону. В Україні кілька років поспіль проводився подібний 100-кілометровий марафон уздовж Арабатської стрілки. У перших цих змаганнях брали участь всього 3-4 людини, а от вже у 2011 р., коли вони відбулись востаннє, учасників було близько сотні. Приїжджали спортсмени з Молдови, Білорусі, Росії. Цей захід тоді вже став знаковим для української кайтової спільноти. Думаю, що цього року наприкінці літа можна відновити цю традицію в тому ж Генічеську.
Наступна дисципліна – фрістайл. Це вже не перегони, а виконання певних трюків, атлетичних, акробатичних елементів. Фрістайл більш видовищний, ніж перегони. Ідеальні умови для цього виду кайтового спорту – гладка вода, іноді навіть проводять змагання, коли вітер дме з берега.
Фрістайл поділяється на два напрями: Нова школа (new school) – райдер знімає з гака трапеції систему керування кайтом і тримає її в руках, це схоже на вейк-бординг; стара школа (old school) – система керування не знімається, райдер має можливість на довший час здійматися в повітря та виконувати трюки.
Також під new school фрістайл можливе облаштування в акваторії змагань різноманітних фігур, на яких теж можна виконувати трюки. В Україні ця практика не розвинена.
Кайт-серфінг тяжіє до фрістайлу. Але тут навпаки потрібні хвилі. Деякі спортсмени навіть використовують серфи без кріплень, тримають їх лише поверхнею стоп, що дає більше простору для виконання різноманітних акробатичних елементів. Сьогодні кайтовий спорт стає все більш професійним і розвивається монотипне спорядження.
Кілька останніх років у Міжнародному олімпійському комітеті точаться дискусії щодо включення змагань з водного кайтингу до програми Олімпіади.
Дійсно, вже зараз кайтинг починають тестувати як вітрильну олімпійську дисципліну. Цього року в Аргентині пройдуть Літні Юнацькі Олімпійські ігри, до програми яких входять змагання на двосторонній дошці Twin Tip. Відбір на ці Ігри дуже жорсткий. Є лише дві ліцензії (чоловіча і жіноча) на кожен континент та 4 ліцензії, що будуть розіграні на чемпіонаті світу.
Європейські континентальні ліцензії розігрувались у кінці лютого 2018 р. в Марроко. Там вперше у змаганнях такого високого рівня взяли участь українські спортсмени, проте відбір не пройшли: Кирило Асєєв був 28 з 32 учасників, а Тамара Козіна – 12 з 18.
Якщо ця дисципліна виявиться успішною на Юнацькій Олімпіаді, то розглядатиметься конкретне рішення щодо включення кайтингу до програми Олімпійських ігор.
Хто в Україні організовує змагання з водних видів кайтового спорту?
Федерація кайт-серфінгу та серфінгу України. Центральний офіс її знаходиться в Одесі, але членами є представники усіх областей країни. Зараз ми починаємо більш ґрунтовно співпрацювати з Вітрильною федерацією України, багато спортсменів вступило до її лав. Олімпійський напрям кайтингу в Україні розвиватиметься під егідою цієї організації.
Загалом в Україні досить велика спільнота кайтерів. Лише в Києві близько 2 тисяч осіб займаються кайтингом, в Одесі та області ще більше. Але спортсменів, які регулярно беруть участь у змаганнях, не так багато. Близько 35–40 осіб. Переважно це аматори, в Україні є лише кілька прорайдерів, зазвичай вони здобувають перемоги на всіх внутрішніх змаганнях.
Спільнота кайтерів в Україні дуже дружна. Це вже своєрідний спосіб життя для багатьох з нас.
Де у світі найкращі умови для кайтингу?
Для фрістайлу – Бразилія. Там є багато місць, де немає хвиль і постійно дме оптимальний для цієї дисципліни вітер. В Європі – це Іспанія та Португалія. В Азії – В’єтнам. Меккою кайдбордингу є Кейптаун. Там щороку проводиться один з наймасовіших спортивних кайт-фестивалів та змагання Red Bull King of the Air. Вони збирають кращих прорайдерів з усього світу.
Чи потрібно для занять кайтингом мати певне посвідчення?
В Україні сьогодні – ні. Але є міжнародний сертифікат IKO, який знадобиться для оренди спорядження в деяких країнах. Він видається після закінчення сертифікованих курсів. В Одесі є школа, яка має ліцензію для видачі таких посвідчень.
Що приваблює Вас у кайтингу?
Усі кайтери – це вільні люди, вони мають всередині відчуття свободи. Також цей спорт дає безмежні можливості для вдосконалення своїх навичок. Ти можеш відірватися від поверхні води і здійнятись у повітря, робити трюки й наповнити себе азартом, при цьому ти сам керуєш ситуацією, своїми рухами переводиш кайт в екстремальний режим тоді, коли забажаєш.
Це всесезонний спорт. Ми використовуємо кайт і влітку, і взимку, змінюємо лише знаряддя під ногами.
Це надзвичайно мобільний спорт. Дошка – маленька, міцна, легка; не надуті кайти також легкі і поміщаються в рюкзак. Все. Можна взяти комплект із собою в літак, поїзд, автобус і поїхати на «спот» кататись.
Це спорт, в якому не існує зупинок. Це неперевершене відчуття свободи: внутрішньої та зовнішньої. Для кайтингу не потрібен буксирувальник, можна йти вздовж берега, скільки хочеш. Ти не залежиш від жодних сторонніх умов, поки є вітер.
Текст: Єгор ПОЛІЩУК
Фото автора та надані Євгеном ПУГАЧОВИМ
