Кайт – неперевершене відчуття свободи

share on:

Наприкінці лютого на Київському водосховищі пройшли змагання із зимового кайтингу. Небокрай біля Лютежа був заповнений яскравими крилами, якими керували спортсмени на лижах.

Про розвиток та різновиди цього захоплюючого виду спорту та активного відпочинку наша бесіда з Євгеном Пугачовим, інструктором школи кайт-клубу Extreme Style Kite Club.

Як Ви прийшли в кайтинг?

Вперше я побачив кайти у своєму рідному місті Бердянську. Це був сноу-кайтинг – зимовий різновид. Море бу­ло вкрите кригою та невеликим ша­ром снігу, на якому ходили під кайтом двоє спортсменів. Ми з друзями піді­йшли до них, познайомились, почали розпитувати про кайтинг. Тоді в нас вже був досить великий досвід авіа­моделювання, тому принцип роботи кайтів був зрозумілий. І вже наступ­ного року кожен з нас придбав собі на­дувний кайт балонної конструкції. Так розпочались наші заняття цим видом спорту. При цьому, хоч вперше ми по­бачили кайт взимку, почали займатись саме водним кайтингом. Я займаюсь кайтингом вже 10 років.

Кайтинг достатньо молодий вид спорту, його історія розпочалась у ХХ столітті. Брати Леганью з Фран­ції створили та випробували кайти за формою, подібні до сучасних, з надув­ними секціями у 1970–1980 рр. Вони вперше почали використовувати пові­тряні змії на воді як рушій для людини на дошці. Була реалізована ідея, яка за­раз називається «дрифтингом» – кри­ло не звалюється, коли кайтер захо­дить під нього, а парить і таким чином не заважає серфінгу. При цьому за мить кайт можна вивести з дрифтингу. Цей принцип використовують спортсмени, наприклад, під час стартової процеду­ри, коли потрібно стояти на місці, але за сигналом вирушити вперед.

Кайтинг поділяється на сніжний та водний? Яка між ними різниця?

Принципової різниці немає, кайти для обох сезонних видів однакові.

Існує кайт-бординг та кайт-серфінг. Відрізняються вони формою дошки: у першому використовується двостороння дошка, що має однаковий ніс і хвіст, у другому – дошка, схожа на серф. Якщо говорити про зимові різновиди, то загальна назва «сноу-кайтинг» охоплює в собі різні види сніжного кайтингу на лижах або сноуборді. Є також кайтинг на ковзанах, який можливий лише на безсніжному льоду. Але цей вид досить небезпеч­ний і не користується великою попу­лярністю.

Є люди, яким до вподоби лише вод­ний кайтинг у теплі пори року. Взимку вони подорожують у теплі краї, де за­ймаються улюбленим дозвіллям. Є ті, хто полюбляє його у всіх різновидах, як я. Взимку ми катаємось на замерз­лих водосховищах та засніжених по­лях, влітку їздимо на море, лимани, де є багато місць, пристосованих для кай­тингу.

У міжсезоння, коли вода ще занадто холодна, існує ленд-кайтинг. В Україні, щоправда, цей напрям не популярний. Спортсмени займаються на полях або пустелях у трьохколісних візках, своєю конструкцією схожих на буєри. Такі багі розвивають дуже високі швидкості, при цьому є добре маневреними.

Які українські акваторії підходять для занять кайтингом?

Є певні умови, важливі для кайтингу. Взимку потрібна міцна крига та хоро­ша «продуваємість» акваторії вітрами. Для водного кайтингу важливо, щоб вітер йшов до берега. Особливо це ак­туально для місць, де проходить на­вчання новачків. Усі інструктори завжди дуже уважно стежать за вітровою ситуацією.

В Україні багато кайт-станцій?

Близько 12. У минулому році запра­цювало багато нових. Стаціонарні ба­зи розташовані на Азовському морі: в Бердянську, Мелітополі, на Кирилівському лимані, в Генічеську, на Тилі­гульському лимані; на Чорному мо­рі працює лише одна кайт-станція – в м. Южне, під Одесою, але також є стан­ція на акваторії Будацького лиману, бі­ля Сергіївки. На жаль, велика кількість станцій залишилась в окупованому Криму.

Також існують сезонні мобіль­ні кайт-станції, вони не мають такої інфраструктури, як стаціонарні, час­то розташовані при туристичних ба­зах відпочинку. Це також популярний в Україні формат. Такі мобільні кайт-табори проходять і на водосхови­щах, одне з найзручніших місць – біля с. Циблі, на Канівському водосховищі. Там пологий берег, що важливо для навчання.

Лимани приваблюють кайтерів та інструкторів тим, що мають велику площу при малій глибині. Також для навчання важлива відсутність хвиль, якщо вони сягають 0,3–0,5 метра – це вже погано. Загалом кайтери полюбляють лише великі пологі хвилі. То­му київські кайтери не дуже люблять Київське водосховище, там коротка не­велика хвиля.

Центром зимового кайтингу є Хар­ків, там на Печенізькому водосховищі регулярно проходять змагання, які ор­ганізовує Дмитро Яснолобов, відомий яхтсмен у класі Laser та досвідчений спортсмен сноу-кайтер. Місцеві кайте­ри, до речі, використовують крила хар­ківського виробництва.

Дмитро наприкінці лютого брав участь у чемпіонаті світу WISSA – Між­народної асоціації вітрилення на кри­зі та снігу, який цього року проходив у Фінляндії.

Важко навчитись кайтингу з нуля? Хто може займатись цим спортом?

Будь-хто: діти та дорослі, незалежно від статті. Ми навчаємо дітей, почина­ючи з 5-річного віку, коли статура тіла вже розвинена. Однак часто діти кай­терів починають їздити взимку за кай­тами вже з трьох років. Сноу-кайтинг у цьому плані безпечніший, адже не має ризику занурення у воду. Загалом про­цес навчання зимового кайтингу про­ходить швидше та легше. А потім вже можна сміливо перейти і на водний кайтинг.

Це активний, подекуди екстре­мальний відпочинок. Відповідно для того, щоб комфортно почувати­ся в ньому, потрібно мати певні ат­летичні здібності. При цьому стати кайтером може людина з будь-якою статурою та фізичною підготовкою, просто хтось пройде курс швидше, іншим потрібно буде довше вчитись. Мінімальний термін навчання – 10 годин. За цей час цілком реаль­но поставити людину на дошку за кайтом.

Який комплект спорядження потрібен для занять кайтингом?

Передусім потрібні крила. Для різ­них погодних умов необхідні кайти різного розміру. Тому у більш профе­сійних кайтерів є комплект мінімум з двох-трьох повітряних крил різної площі. Окрім того, вони можуть від­різнятися формою та конструкцією. Знову ж таки це диктується погод­ними умовами. Для різного стилю катання прилаштовані різні кайти.

Більшість кайтів складається з на­дувних балонів, саме вони підходять для кайт-серфінгу чи сноу-кайтингу, але є і так звані «парафойли», які за своїм зовнішнім виглядом та принци­пом роботи нагадують спортивні пара­шути та параплани.

Також потрібно мати пояс, до якого кріпиться система керування. Вони та­кож бувають різними.

Управління кайтом здійснюєть­ся завдяки зміні довжини керуючих строп. Це бокові стропи, вони не на­вантажені. Тримається кайт завдяки центральним стропам, вони об’єднані між собою та з’єднані з по­ясом. Стандартна довжина строп – 24–25 м. Для навчання новачків ви­користовують стропи завдовжки 18–20 метрів і кайти меншої площі. Вони більш маневрені, але менш по­тужні. В деяких перегонах, навпа­ки, використовуються подовжувачі строп, до 40 метрів.

І звичайно, потрібна дошка, серф, сноуборд або лижі. Їх форма відіграє важливу роль у керуванні кайтом.

Новітня тенденція: ставити все, що можливо, на підводні крила, не обі­йшла й кайтинг. Десь починаючи з 2012 року були створені перші про­тотипи дощок з підводними крила­ми. А сьогодні вже впевнено можна сказати, що це майбутнє спортивно­го кайтингу, всі серйозні спортсмени перейшли або переходять на дошки з підводним крилом.

Які є дисципліни спортивного кайтингу?

Почнемо з перегонів. Вони відріз­няються дистанціями. Короткі пе­регони називаються курс-рейсами. Професіонали змагаються на підвітряно-навітряній дистанції, а для но­вачків вона виставляється таким чи­ном, що лавірувати не потрібно.

Також існують перегони на витривалість та довжину, за принци­пом марафону. В Україні кілька ро­ків поспіль проводився подібний 100-кілометровий марафон уздовж Арабатської стрілки. У перших цих змаганнях брали участь всього 3-4 людини, а от вже у 2011 р., коли вони відбулись востаннє, учасни­ків було близько сотні. Приїжджали спортсмени з Молдови, Білорусі, Ро­сії. Цей захід тоді вже став знаковим для української кайтової спільноти. Думаю, що цього року наприкінці лі­та можна відновити цю традицію в тому ж Генічеську.

Наступна дисципліна – фрістайл. Це вже не перегони, а виконання певних трюків, атлетичних, акробатичних елементів. Фрістайл більш видовищ­ний, ніж перегони. Ідеальні умови для цього виду кайтового спорту – гладка вода, іноді навіть проводять змагання, коли вітер дме з берега.

Фрістайл поділяється на два напря­ми: Нова школа (new school) – райдер знімає з гака трапеції систему керу­вання кайтом і тримає її в руках, це схоже на вейк-бординг; стара школа (old school) – система керування не знімається, райдер має можливість на довший час здійматися в повітря та виконувати трюки.

Також під new school фрістайл мож­ливе облаштування в акваторії зма­гань різноманітних фігур, на яких теж можна виконувати трюки. В Україні ця практика не розвинена.

Кайт-серфінг тяжіє до фрістайлу. Але тут навпаки потрібні хвилі. Де­які спортсмени навіть використову­ють серфи без кріплень, тримають їх лише поверхнею стоп, що дає більше простору для виконання різноманіт­них акробатичних елементів. Сьогодні кайтовий спорт стає все більш професійним і розвивається монотипне спорядження.

Кілька останніх років у Міжнарод­ному олімпійському комітеті точать­ся дискусії щодо включення змагань з водного кайтингу до програми Олім­піади.

Дійсно, вже зараз кайтинг почи­нають тестувати як вітрильну олім­пійську дисципліну. Цього року в Аргентині пройдуть Літні Юнацькі Олімпійські ігри, до програми яких входять змагання на двосторонній дошці Twin Tip. Відбір на ці Ігри дуже жорсткий. Є лише дві ліцензії (чоло­віча і жіноча) на кожен континент та 4 ліцензії, що будуть розіграні на чем­піонаті світу.

Європейські континентальні ліцен­зії розігрувались у кінці лютого 2018 р. в Марроко. Там вперше у змаганнях такого високого рівня взяли участь українські спортсмени, проте відбір не пройшли: Кирило Асєєв був 28 з 32 учасників, а Тамара Козіна – 12 з 18.

Якщо ця дисципліна виявиться успішною на Юнацькій Олімпіаді, то розглядатиметься конкретне рі­шення щодо включення кайтингу до програми Олімпійських ігор.

Хто в Україні організовує змагання з водних видів кайтового спорту?

Федерація кайт-серфінгу та серфін­гу України. Центральний офіс її знахо­диться в Одесі, але членами є представники усіх областей країни. Зараз ми починаємо більш ґрунтовно співпрацювати з Вітрильною федерацією України, багато спортсменів всту­пило до її лав. Олімпійський напрям кайтингу в Україні розвиватиметься під егідою цієї організації.

Загалом в Україні досить вели­ка спільнота кайтерів. Лише в Києві близько 2 тисяч осіб займаються кай­тингом, в Одесі та області ще більше. Але спортсменів, які регулярно бе­руть участь у змаганнях, не так багато. Близько 35–40 осіб. Переважно це ама­тори, в Україні є лише кілька прорай­дерів, зазвичай вони здобувають пере­моги на всіх внутрішніх змаганнях.

Спільнота кайтерів в Україні ду­же дружна. Це вже своєрідний спосіб життя для багатьох з нас.

Де у світі найкращі умови для кайтингу?

Для фрістайлу – Бразилія. Там є ба­гато місць, де немає хвиль і постійно дме оптимальний для цієї дисципліни вітер. В Європі – це Іспанія та Португалія. В Азії – В’єтнам. Меккою кайдбордингу є Кейптаун. Там що­року проводиться один з наймасові­ших спортивних кайт-фестивалів та змагання Red Bull King of the Air. Вони збирають кращих прорайдерів з усьо­го світу.

Чи потрібно для занять кайтингом мати певне посвідчення?

В Україні сьогодні – ні. Але є між­народний сертифікат IKO, який зна­добиться для оренди спорядження в деяких країнах. Він видається після закінчення сертифікованих курсів. В Одесі є школа, яка має ліцензію для видачі таких посвідчень.

Що приваблює Вас у кайтингу?

Усі кайтери – це вільні люди, вони мають всередині відчуття свободи. Також цей спорт дає безмежні можли­вості для вдосконалення своїх нави­чок. Ти можеш відірватися від поверх­ні води і здійнятись у повітря, робити трюки й наповнити себе азартом, при цьому ти сам керуєш ситуацією, свої­ми рухами переводиш кайт в екстре­мальний режим тоді, коли забажаєш.

Це всесезонний спорт. Ми використовуємо кайт і влітку, і взимку, змінюємо лише знаряддя під ногами.

Це надзвичайно мобільний спорт. Дошка – маленька, міцна, легка; не на­дуті кайти також легкі і поміщаються в рюкзак. Все. Можна взяти комплект із собою в літак, поїзд, автобус і поїха­ти на «спот» кататись.

Це спорт, в якому не існує зупинок. Це неперевершене відчуття свободи: внутрішньої та зовнішньої. Для кай­тингу не потрібен буксирувальник, можна йти вздовж берега, скільки хо­чеш. Ти не залежиш від жодних сто­ронніх умов, поки є вітер.


Текст: Єгор ПОЛІЩУК
Фото автора та надані Євгеном ПУГАЧОВИМ

Leave a Response