Безпека на воді – досягнення та здобутки 2017 року

share on:

Державна служба України з безпеки на транспорті (ДСБТ) була утворена у 2015 році шляхом злиття Укртрансінспекції та Укрморрічінспекції та об’єднала в собі функції і повноваження зазначених органів виконавчої влади.

А наступного 2016 року заступником Голови цієї Служби став досвідчений капітан далекого плавання Дмитро Сергійович Петренко, наш сьогоднішній співрозмовник. Ми продовжуємо спілкування, розпочате в «Шкіпері», №3, за 2017 рік.

Що вдалося реалізувати ДСБТ у році, що минув?

Рік був досить складний та напру­жений. Багато роботи потрібно бу­ло провести в процесі удосконалення нормативно-правових актів, які регла­ментують питання забезпечення безпе­ки судноплавства.

На жаль, низку важливих проектів до­велося відкласти на потім. З іншого боку, ми вийшли на фінальну стадію реалізації декількох важливих нормативних доку­ментів. Наприкінці минулого тижня ми подали до Міністерства юстиції України Правила плавання і лоцманського проведення суден у північно-західній частині Чорного моря, Бузько-Дніпров­сько-лиманському та Херсонському мор­ському каналах на державну реєстрацію.

У цих Правилах спеціалістами Укр­трансбезпеки враховано пропозиції за­інтересованих сторін. Потужні судно­плавні компанії, перевізники надавали безліч пропозицій до них, була жвава дискусія, яка тривала весь минулий рік. Деякі пропозиції заінтересованих сторін були обґрунтовано відхилені Укртрансбезпеки через те, що в разі їх врахування існувала ймовірність зниження безпеки судноплавства, а це неприпустимо. Але приємно, що було досягнуто потрібного компромісу. Найближчим часом Прави­ла набудуть чинності. Ці Правила нада­дуть змогу переглянути типи суден, які зможуть заходити в порти Херсона та Миколаєва, буде спрощено систему про­ведення таких суден. Також з’явиться кілька нових ділянок, де буде дозволено позабровкове плавання. Усі ці фактори збільшать вантажообіг портів цього ре­гіону, покращать умови для ведення ко­мерційної та господарської діяльності.

Крім цього, не менш важливим питан­ням нашої роботи була Конвенція Між­народної організації праці 2006 року про працю в морському судноплавстві. Вона була прийнята в Женеві 2006 року та набула чинності 2013 року. В Україні довгий час цьому питанню приділялося мало уваги. Коли я прий­шов працювати у ДСБТ, вирішення цьо­го питання було одним з перших, що я поставив перед собою.

Нам вдалося погодити цей документ з усіма заінтересованими сторонами, а це більше десяти різних міністерств та центральних органів виконавчої влади, і подати його до Міністерства юстиції України. Залишилося ще декілька кро­ків до ратифікації цієї Конвенції, що ду­же важливо як для українських моряків, так і для нашої держави в цілому. Сьо­годні наші моряки законодавчо не повною мірою захищені від нещасних ви­падків, які можуть статися з ними під час роботи. Для прикладу, досить часто надходять новини, що те чи інше судно з українськими моряками було залише­не власниками в іноземному порту. За таких умов наші моряки фактично за­лишаються кинутими напризволяще. Це відбувається тому, що моряк на те­риторії України не підписує офіційно­го контракту про працевлаштування на судно. Сьогодні на ринку існує вели­ка кількість крюїнгових компаній, які юридично лише надають послуги ін­формаційної підтримки з працевлашту­вання за кордоном і не несуть потім ні­якої відповідальності. Тому моряки, які знаходять роботу через такі фірми, іно­ді навіть самі того не усвідомлюючи, влаштовуються на роботу в країні, де зареєстрований судновласник-робото­давець, а іноді їх працевлаштування є неофіційним. Часто самі роботодавці ви­являються не зовсім чесними, можуть не виплатити працівникам зарплату, не оформляють страхових полісів під час рейсів тощо. Щоб якимось чином впли­нути на роботодавця, моряку потрібно звернутись до суду в країні, де цей ро­ботодавець зареєстрований. Часто, це країни з так званим зручним морським прапором, наприклад Папуа – Нова Гві­нея. Тільки один авіаквиток туди й на­зад з Києва коштуватиме щонайменше 1000 євро, а ще ж потрібно буде сплати­ти судові витрати та оплатити послуги адвоката… Наведу приклад: на жаль, не так давно один мій особисто знайомий моряк загинув на борту судна, що нале­жало одному з найбільших у світі опе­раторів контейнерних перевезень. Це сталось на території іншої країни, бу­ло розслідування, за результатами яко­го його родина не отримала жодної ко­пійчини компенсації. Рідні загиблого не мають змоги подати апеляцію, і наша держава також не може ніяким чином вплинути на ситуацію, адже він підпи­сав контракт за кордоном.

Після ратифікації Конвенції україн­ський моряк матиме право підписувати контракт із роботодавцем на території України. І наші закони його захищати­муть. Все буде офіційно, прозоро та ле­гально. Компанія-роботодавець, щоб найняти на роботу наших моряків, повинна бути офіційно представлена та зареєстрована в Україні.

Сьогодні близько 200 тисяч україн­ських моряків працюють на суднах світо­вого флоту, тож ратифікація цієї Конвен­ції дуже актуальна для нашої країни.

Окрім того, що офіційне працевлашту­вання моряків зробить їх соціально за­хищеними, воно також вирішить питан­ня сплати ними податків до державного бюджету України.

Повертаючись до моряків, кинутих напризволяще десь в іншому кінці сві­ту, після ратифікації Конвенції у них та держави Україна буде юридична можли­вість подання судових позовів до компа­нії-роботодавця на території нашої країни, повертати громадян додому, буде прописано схему репатріації.

Чому так сталось, що над ратифікацією цієї Конвенції почали працювати тільки зараз?

Був великий внутрішній супротив. Це не вигідно крюїнговим фірмам. Вони ло­біювали ігнорування Конвенції.

З її ратифікацією в Україні відкриють свої представництва великі міжнарод­ні крюїнгові агенції. Тут дуже важливо, щоб наші моряки були конкурентними на ринку праці. Потрібно, щоб великим судновласникам з, наприклад, Перської затоки було вигідніше найняти на ро­боту моряка з України, ніж з Індії, Ки­таю, Болгарії чи іншої країни. Великі компанії також висуватимуть певні ви­моги, яким повинен відповідати канди­дат на роботу.

Сьогодні маленькі крюїнгові агенції, які працюють в Україні і яких тут біль­шість, шукають моряків за принципом «полювання за дешевою робочою си­лою». Великі компанії ж дотримува­тимуться певного стандарту. Це в дов­гостроковій перспективі підвищить фаховий рівень українських моряків. Маленькі фірми в першу чергу захищають інтереси судновласника, великі компанії – працівника. І держава повинна бути на боці свого громадянина.

Яка доля Резолюції № 40 Робочої групи по внутрішньому водному транспорту Європейської Економічної Комісії Організації Об’єднаних Націй?

Вона була ратифікована Україною, але не набула чинності, бо досі не опубліко­вана на сайті ООН. Наразі ми вирішуємо цю проблему разом з Міністерством за­кордонних справ України. Водночас го­туємо потрібні для її роботи зміни до нормативних актів, запускаємо пілот­ний проект посвідчень судноводія ново­го зразка.

Коли посвідчення будуть готові, це не означатиме, що в країні знову відбудеть­ся примусова зміна офіційного формату посвідчень. Просто ті судноводії, які за­хочуть отримати посвідчення міжнарод­ного зразка, зможуть це зробити. Також ми розробляємо систему електронної бази даних українських посвідчень.

Також ми закінчуємо розробку змін до Кодексу України про адміністратив­ні правопорушення. Багато було пропо­зицій, нам потрібно було їх усі розгля­нути, опрацювати, але зараз я вже можу сказати, що нова редакція КУпАП буде жорсткішою. Штрафи збільшаться, але добропорядним людям не потрібно хви­люватися. Ми запровадимо можливість сплачувати за порушення он-лайн, чітко буде прописано суму штрафів. Все це ро­биться, щоб підвищити відповідальність судноводіїв та зробити водні шляхи Укра­їни загалом безпечнішими.

Задля забезпечення безпеки на воді інспекторам ДСБТ потрібні відповідні плавзасоби?

Це якраз плани на 2019 рік. У цьому ро­ці, на жаль, фінансування закупівлі флоту не передбачено. Це будуть швидкісні суд­на: річкові патрульні моторні човни, де­кілька морських катерів. Закупівля прово­дитиметься через майданчик «Прозоро». Звичайно, ми б хотіли, аби тендер виграла українська компанія, але для нас головне надійність та якість цих плавзасобів.

На деяких ділянках наших внутрішніх водних шляхів у темний час доби вже декілька років відсутнє освітлення буїв судноплавної обстановки.

За безпечну роботу судноплавної об­становки на водних шляхах України від­повідає Держгідрографія, планується поступова зміна судноплавних буїв на но­ві. Укртрансбезпеки у свою чергу планує підключити громадськість для контролю за цією ситуацією. Думаю, вони з ентузіазмом відгукнуться на цю пропозицію і ми разом зможемо зробити набагато більше, для того щоб усі буї судноплавної обстановки були в робочому стані і на­лежним чином виконували свої функції.

Плани ДСБТ на новий 2018 рік?

Довгострокових планів дуже багато. Три основні напрями, які ми плануємо розвивати: повний перехід надання послуг в електронну площину, створення єдиного морського сервісного центру надання адміністративних послуг – він має стати прикладом того, як держа­ва створює дерегуляцію, а також прозо­рість наших інспекторів. Ми вже ведемо переговори з міжнародними донора­ми щодо забезпечення всіх інспекторів ДСБТ відеокамерами, щоб зменшити ві­рогідність корупційної складової, запев­нити суспільство в обґрунтованості та неупередженості прийняття відповід­них рішень.


Текст: Сергій ПОЛІЩУК
Фото з архіву журналу «Шкіпер»

Leave a Response