Обличчя київських лайфгардів

share on:

Пляжний патруль – громадська організація, що розпочала свою діяльність улітку 2015 року як волонтерський рух і за два роки стала повноцінною системою сервісу на пляжах столиці. А також роботою мрії для багатьох хлопців та дівчат, що вирішили випробувати свої сили в ролі лайфгардів, зробити вагомий внесок у життя суспільства та стати героями. Сьогодні вони діляться власним досвідом, розповідають, як вирішили приєднатися до Пляжного патруля та чим живуть у реальному житті.

Ірина Гоклова
20 років, філолог (англійська, німецька)

Пляжний патруль – не перший досвід Іри в порятунку на воді. Дівчина при­єдналася до команди київських лайф­гардів, вже маючи за плечима певний внесок у культуру лайфсейвінгу. Ми­нулого року вона працювала лайфгар­дом в аквапарку в Америці (штат Вісконсин). Методика роботи в басейнах та аквапарках певним чином відрізня­ється від специфіки «пляжної справи», але обов’язки схожі – спостереження за людьми, які перебувають у воді, запобі­гання небезпеці, що загрожує відпочи­ваючим через недотримання елемен­тарних правил поведінки на території аквапарку та, звичайно, у разі необ­хідності, рятування життя та надання першої домедичної допомоги.

Новим знанням не довелося чекати – минулого року в аквапарку Іра врятувала життя дитині. Маленька дівчин­ка з’їжджала з гірки в надувному кру­гу, який виявився для неї завеликим, через що вона не втрималась на по­верхні та занурилась під воду всере­дину круга. Іра швидко зреагувала, подала дівчинці рятувальний тюб та доставила потерпілу на ньому до ви­ходу з басейна.

У цьому році Іра стала бакалавром філологічних наук з англійської та ні­мецької мов, але через те, що четвер­тий курс університету залишився у минулому, вона не змогла взяти участі в міжнародній програмі для студентів і знову поїхати до Америки. Отож дівчи­на вирішила використати свої знання в Україні. Побачивши в Інтернеті ого­лошення про набір молодих активних хлопців та дівчат у Пляжний патруль, ні хвилини не сумніваючись, оформи­ла заявку. А далі – вступні нормативи, співбесіда, двотижневе навчання, но­ві нормативи (випускні), отримання посвідчення рятувальника і, нарешті, довгоочікувана рятувальна вишка!

«У Пляжному патрулі я знайшла ба­гато нових друзів, з якими активно проводжу час, – розповідає Іра. – Спіл­куючись з відпочиваючими, проводжу роз’яснювальну роботу про те, що во­да не пробачає помилок і вкрай рідко надає другий шанс людині. Я вважаю свою роботу дуже потрібною. І якщо в цьому році на пляжах, де є рятуваль­ні пости, не загинуть люди, це буде на­шою спільною великою перемогою!»

Владислав «Озі» Озеров
20 років, музикант, актор, займається вітрильництвом

Владислав працює у Пляжному патрулі вже другий рік поспіль. Потрапив до команди в 2016 р., коли побачив оголошення про набір лайфгардів в академії, до якої вступав. У минулому – моряк на флоті.

З дитинства зв’язав своє життя з му­зикою, театром та морською справою. Протягом десяти років навчався в му­зичній школі, що, за словами Влада, заклало тонке зерно на все життя. Три роки мандрів та спроб покинути все, але Влад не здався, та отримавши у по­дарунок музичний інструмент, почав з новою силою удосконалювати техніку музиканта.

Якось у дитинстві разом із шкільним табором Влад побував у яхт-клубі. Так народилася ще одна пристрасть. Адже однієї екскурсії для хлопця виявилось замало. Але навчання у спортивній школі яхт-клубу на той час було занад­то дорогим для батьків Влада, отож він бігав туди таємно, і товаришуючи з тренером, навчався та пробував на практиці «усе, що міг».

Паралельно з музичною школою та вітрильним спортом хлопець приєд­нався до невеликої трупи артистів, де грала його мама, почав співати, танцю­вати, а також грати у виставах.

Вирішивши вступити до театрально­го училища, також подав документи для вступу до морського ко­леджу, і вже на першому курсі навчання знайшов судно, де працював юнгою протягом чотирьох років. Влад мріяв про власну вітрильну яхту, але грошей на нове судно не було, то­му він змайстрував із ста­рого надувного човна батька вітрильний човен. На ньому він деякий час ходив разом із другом та катав улюблену бабусю.

Але це ще не всі досяг­нення Влада – протягом певного часу він також займався в гуртку ли­царського бою, що, за його власними словами, допомогло ще більше зрозуміти сенс доблесті і служіння.

Закінчивши коледж та прийшовши вступа­ти до морської академії, побачив оголошення про набір до Пляжного патруля, відразу «заго­рівся» та зробив дзві­нок, який розпочав нову пригоду в житті Влада. І вже другий рік поспіль він є невід’ємною части­ною команди.

Наразі, окрім рятуван­ня життя, продовжує грати в театрі – трупа постійно виступає у військових частинах, госпіталях, санаторіях, з ви­ставою їздили до зони АТО. Також Влад не зраджує пристрасті до човнів – цьо­го разу майструє власноруч.

Ілля Гресь
22 роки, геолог

З дитинства Ілля був легкий на під­йом: похід – будь ласка, вийти м’яча поганяти – не питання. Тому завжди намагався підібрати справу, що відпо­відає його активному норову.

Проте хлопець все ж таки отримав досвід сидячої роботи в сфері прода­жів, але зрозумівши, що другий місяць він не всидить на одному місці, відразу звільнився. Протягом 8 місяців працював кур’єром і остаточно зрозу­мів, що активна робота імпонує йому більше, хоча певний дис­комфорт все ж відчувався.

Ілля вступив до геологічно­го факультету КНУ ім. Т. Г. Шев­ченка з надією, що робота геоло­гом у полі – це саме те, що йому потрібно, і не прогадав – виїзна практика в різні куточки країни надала хлопцеві впевненість у своєму виборі. Він ділиться до­свідом, розповідає, що ця робо­та – не з легких: маршрути про­ходять через непрохідні ліси, потрібно опрацьовувати великий обсяг інфор­мації про становлення рельєфу і порід, добра фізична підготовка також необ­хідна. А ще для такої роботи потрібні хоча б мінімальні знання про надання першої домедичної допомоги. Отож Іл­ля вирішив пройти курси в центрі спе­ціальної підготовки.

В університеті з’явилася можливість відвідувати басейн. У холі висіло ого­лошення про набір лайфгардів до США. «Тоді це здалося мені нездійсненною метою, – каже Ілля. – Але через кілька тижнів на очі трапилося схоже оголо­шення, цього разу набір був до Пляж­ного патруля Києва». Мрія дитинства стала ближчою, і хлопець вирішив ви­пробувати вдачу.

«У результаті я працюю на кращій роботі свого життя, мої напарники – одні з найнадійніших людей, відомих мені, я отримую колосальний досвід і величезний букет емоцій».

Валерія Шелухіна
19 років, геолог, організатор заходів

Валерія народилася в славетному місті Запоріжжя, де і провела дитин­ство. Дівчина зв’язала своє життя з водною стихією ще в ранньому дитин­стві, коли у школі почала відвідувати уроки з плавання. Разом із цим у віль­ний час займалася вокалом.

Коли прийшов час обирати професію, рідне місто не втри­мало Валерію. Першою думкою було приїхати до Одеси та навчатись на організатора заходів, але, як часто буває, життя йшло своїм шляхом, поки Лєра будува­ла плани, і вже скоро вона опи­нилася в столиці, де вступила до КНУ ім. Т. Г. Шевченка в ННІ «Ін­ститут геології». Несподіваний на перший погляд вибір мав своє логічне пояснення – Валерія об­рала професію, близьку її серцю – гідрогеологію.

Одного разу, йдучи коридором сво­го гуртожитку, вона побачила пла­кат, що повідомляв про новий набір лайфгардів до Пляжного патруля. Дівчина заповнила анкету і вже незаба­ром розпочала нову пригоду – здала всі нормативи, пройшла співбесіду, навчилась усьому, що повинен знати лайфгард, і тепер працює на найкра­щій роботі літа. Каже, здорово, що на­вички з плавання стали в нагоді, ще й у такий корисний для людей спосіб.

Перший місяць літа в новому амплуа промайнув непомітно, і Валерії потріб­но було відволіктись на іншу пригоду – майже увесь липень вона провела в го­рах та лісах Західної України, досліджу­ючи гірські породи під час універси­тетської практики. Але постійно була на зв’язку з новими друзями з команди Пляжного патруля, цікавилась, як про­ходить літо у лайфгардів, відправляла фото, розповідала про важкі будні гео­лога, сумувала за улюбленим постом та рятувальною вишкою. «Геологічна практика трошки завадила – місяць я не працювала, але тепер знову в ко­манді!», – розповідає Валерія.

Навички та бажання долучитись до організації заходів також не зали­шились у стороні. Оскільки основний принцип роботи Пляжного патруля – не допустити нещасного випадку, ор­ганізація проводить просвітницькі ак­ції та заходи для відпочиваючих про­тягом всього літа – Lifeguard Fest, Sand Fest, курси юного лайфгарда для дітей тощо. Кожен захід націлений привер­нути увагу до проблеми безпеки на воді, поширити знання про правиль­ну поведінку та звичайно весело і ак­тивно провести час. Валерія підключи­лась до команди з організації заходів у Пляжному патрулі ще на початку се­зону і стала її невід’ємною частиною – жоден захід не проходить без її допо­моги (навіть дистанційної).

«Єдине, що не подобається, це став­лення відпочиваючих, не всіх, звичай­но, але деякі з них зовсім не розуміють, наскільки наші поради важливі. Мені не дуже подобається, коли доводиться робити зауваження та сигнали свист­ком порушникам на пляжі та у воді, тим самим заважати відпочивати по­рядним відвідувачам. Але це необхід­но, щоб зберегти життя».

Макс Олексієнко
21 рік, плавець, тренер із плавання, майстер спорту України з плавання, майстер спорту України з плавання в ластах

Максим почав займатися плаванням у віці восьми років і продовжив профе­сійно до двадцяти років. Наполеглива праця та регулярні тренування дали свої результати: Макс – неодноразо­вий чемпіон України, багаторазовий призер чемпіонатів України, бронзо­вий призер Кубка світу, а також май­стер спорту України з плавання та майстер спорту України з плавання в ластах.

Одночасно з тренуваннями роз­почав кар’єру тренера з плавання, а півтора року потому вирішив спро­бувати щось нове – став тренером у тренажерному залі, ще через півроку почув про Пляжний патруль. Максим зробив власне невеличке досліджен­ня та дізнався докладніше про орга­нізацію, і ось плавець, що протягом тринадцяти років майже жив у водній стихії, приєднався до команди лайф­гардів.

«Мені завжди подобалося допомага­ти людям, – розповідає Макс. – Особливо якщо це критична ситуація, і від твоїх дій залежить все. Прийшовши сюди, я дізнався багато цікавого. Чес­но кажучи, це найкраща робота з усіх, що я мав (а їх у мене було п’ять). Тут ти не лише працюєш, а й активно про­водиш час, спілкуєшся з людьми і що не менш важливо – тренуєшся разом із lifeguard team. Тож я шалено радий, що потрапив до Пляжного патруля».

Євген Перепелиця
22 роки, супервайзер Пляжного патруля

Ще в дитинстві Євгену було цікаво проводити час активно, займаючись різними видами спорту. Він відвідував багато спортивних секцій – фехтуван­ня на шпагах, веслування на байдарках, бокс, футбол, легка атлетика. А інколи – зовсім не спортивних, але не менш ці­кавих, як, наприклад, гурток кулінарії. В школі Євген був тихим хлопцем, яко­му було цікаво пізнавати світ.

Як тільки настала пора вступа­ти до вищого навчального закладу, майбутній лайфгард вирішив обра­ти професію педагога. Він вступив до Університету ім. М.П. Драгоманова, де навчався бути вчителем англійської та української мов, а також зарубіж­ної літератури.

І ось, після закінчення третього кур­су університету, весною 2016 року, Єв­гена запросили приєднатися до мо­лодої, мало кому відомої на той час громадської організації «Пляжний патруль». Перший сезон він працю­вав лайфгардом на пляжі Передмістна Слобідка, чи за професійним сленгом – на 61 посту. Але завдяки своїй наполегливій праці, вже наприкінці літнього сезону хлопець став невід’ємною час­тиною організації.

Наступні холодні місяці він разом із командою Пляжного патруля готу­вався до нового сезону: проводив дослідження та адаптував міжнародні системи тренувань і підготовки лайф­гардів, займався рекрутинговою кам­панією, а також проводив навчання нових лайфгардів. У новому сезоні Єв­ген став супервайзером і кожного дня, навіть у свій вихідний, працює над роз­витком проекту «Пляжний патруль», який з найпершого дня не був просто роботою, а згодом перетворився на стиль життя.

Артем Гальчук
27 років, керівник Пляжного патруля

Мрія Артема про створення Пляж­ного патруля в Україні народилася в 2010 році. Того року, закінчивши тре­тій курс університету, він приєднався до програми Work and Travel USA і май­же півроку прожив в Америці на остро­ві Галвестон, штат Техас. Тоді Артем по­знайомився із системою лайфгардингу.

Перші оголошення в Інтернеті про запрошення волонтерів приєднати­ся до нового руху «Пляжний патруль» він побачив улітку 2015, майже відра­зу як вони з’явилися. В той час Артем як раз приєднався до іншого нововве­дення столиці – став патрульним по­ліцейським. Вже за кілька днів він зу­стрівся з організаторами ініціативи «Пляжний патруль». Мрія, що вірно чекала свого часу, всі ці роки в одну мить стала реальністю.

Наступні півтора року, не дивлячись на щільний графік стражу, Артем весь свій вільний час приділяв Пляжному патрулю, виходячи з власного досвіду роботи лайфгардом в Америці, буду­вав систему роботи нової організації в столиці. А згодом вирішив присвятити лайфсейвінгу усього себе – Артем пі­шов із поліції та повноцінно включив­ся у проект.

«Це лише початок, попереду багато роботи, – розповідає керівник Пляж­ного патруля. – Ми створюємо нову культуру, новий формат для України. Ми намагаємося створити атмосферу команди, братства в колективі, і в нас це виходить – для хлопців та дівчат, що приходять працювати лайфгардами, Пляжний патруль – не просто ще од­на «галочка» в резюме, це місце, де ко­жен відчуває плече друга, може весело провести час і найголовніше – зробити свій вагомий внесок у життя інших лю­дей та відчути себе героєм. А героєм може бути кожен!»


Текст: Анастасія АКСЬОНОВА
Фото: Єгор ПОЛІЩУК та з архіву Пляжного патруля