Пляжний патруль – громадська організація, що розпочала свою діяльність улітку 2015 року як волонтерський рух і за два роки стала повноцінною системою сервісу на пляжах столиці. А також роботою мрії для багатьох хлопців та дівчат, що вирішили випробувати свої сили в ролі лайфгардів, зробити вагомий внесок у життя суспільства та стати героями. Сьогодні вони діляться власним досвідом, розповідають, як вирішили приєднатися до Пляжного патруля та чим живуть у реальному житті.
Ірина Гоклова
20 років, філолог (англійська, німецька)
Пляжний патруль – не перший досвід Іри в порятунку на воді. Дівчина приєдналася до команди київських лайфгардів, вже маючи за плечима певний внесок у культуру лайфсейвінгу. Минулого року вона працювала лайфгардом в аквапарку в Америці (штат Вісконсин). Методика роботи в басейнах та аквапарках певним чином відрізняється від специфіки «пляжної справи», але обов’язки схожі – спостереження за людьми, які перебувають у воді, запобігання небезпеці, що загрожує відпочиваючим через недотримання елементарних правил поведінки на території аквапарку та, звичайно, у разі необхідності, рятування життя та надання першої домедичної допомоги.
Новим знанням не довелося чекати – минулого року в аквапарку Іра врятувала життя дитині. Маленька дівчинка з’їжджала з гірки в надувному кругу, який виявився для неї завеликим, через що вона не втрималась на поверхні та занурилась під воду всередину круга. Іра швидко зреагувала, подала дівчинці рятувальний тюб та доставила потерпілу на ньому до виходу з басейна.
У цьому році Іра стала бакалавром філологічних наук з англійської та німецької мов, але через те, що четвертий курс університету залишився у минулому, вона не змогла взяти участі в міжнародній програмі для студентів і знову поїхати до Америки. Отож дівчина вирішила використати свої знання в Україні. Побачивши в Інтернеті оголошення про набір молодих активних хлопців та дівчат у Пляжний патруль, ні хвилини не сумніваючись, оформила заявку. А далі – вступні нормативи, співбесіда, двотижневе навчання, нові нормативи (випускні), отримання посвідчення рятувальника і, нарешті, довгоочікувана рятувальна вишка!
«У Пляжному патрулі я знайшла багато нових друзів, з якими активно проводжу час, – розповідає Іра. – Спілкуючись з відпочиваючими, проводжу роз’яснювальну роботу про те, що вода не пробачає помилок і вкрай рідко надає другий шанс людині. Я вважаю свою роботу дуже потрібною. І якщо в цьому році на пляжах, де є рятувальні пости, не загинуть люди, це буде нашою спільною великою перемогою!»
Владислав «Озі» Озеров
20 років, музикант, актор, займається вітрильництвом
Владислав працює у Пляжному патрулі вже другий рік поспіль. Потрапив до команди в 2016 р., коли побачив оголошення про набір лайфгардів в академії, до якої вступав. У минулому – моряк на флоті.
З дитинства зв’язав своє життя з музикою, театром та морською справою. Протягом десяти років навчався в музичній школі, що, за словами Влада, заклало тонке зерно на все життя. Три роки мандрів та спроб покинути все, але Влад не здався, та отримавши у подарунок музичний інструмент, почав з новою силою удосконалювати техніку музиканта.
Якось у дитинстві разом із шкільним табором Влад побував у яхт-клубі. Так народилася ще одна пристрасть. Адже однієї екскурсії для хлопця виявилось замало. Але навчання у спортивній школі яхт-клубу на той час було занадто дорогим для батьків Влада, отож він бігав туди таємно, і товаришуючи з тренером, навчався та пробував на практиці «усе, що міг».
Паралельно з музичною школою та вітрильним спортом хлопець приєднався до невеликої трупи артистів, де грала його мама, почав співати, танцювати, а також грати у виставах.
Вирішивши вступити до театрального училища, також подав документи для вступу до морського коледжу, і вже на першому курсі навчання знайшов судно, де працював юнгою протягом чотирьох років. Влад мріяв про власну вітрильну яхту, але грошей на нове судно не було, тому він змайстрував із старого надувного човна батька вітрильний човен. На ньому він деякий час ходив разом із другом та катав улюблену бабусю.
Але це ще не всі досягнення Влада – протягом певного часу він також займався в гуртку лицарського бою, що, за його власними словами, допомогло ще більше зрозуміти сенс доблесті і служіння.
Закінчивши коледж та прийшовши вступати до морської академії, побачив оголошення про набір до Пляжного патруля, відразу «загорівся» та зробив дзвінок, який розпочав нову пригоду в житті Влада. І вже другий рік поспіль він є невід’ємною частиною команди.
Наразі, окрім рятування життя, продовжує грати в театрі – трупа постійно виступає у військових частинах, госпіталях, санаторіях, з виставою їздили до зони АТО. Також Влад не зраджує пристрасті до човнів – цього разу майструє власноруч.
Ілля Гресь
22 роки, геолог
З дитинства Ілля був легкий на підйом: похід – будь ласка, вийти м’яча поганяти – не питання. Тому завжди намагався підібрати справу, що відповідає його активному норову.
Проте хлопець все ж таки отримав досвід сидячої роботи в сфері продажів, але зрозумівши, що другий місяць він не всидить на одному місці, відразу звільнився. Протягом 8 місяців працював кур’єром і остаточно зрозумів, що активна робота імпонує йому більше, хоча певний дискомфорт все ж відчувався.
Ілля вступив до геологічного факультету КНУ ім. Т. Г. Шевченка з надією, що робота геологом у полі – це саме те, що йому потрібно, і не прогадав – виїзна практика в різні куточки країни надала хлопцеві впевненість у своєму виборі. Він ділиться досвідом, розповідає, що ця робота – не з легких: маршрути проходять через непрохідні ліси, потрібно опрацьовувати великий обсяг інформації про становлення рельєфу і порід, добра фізична підготовка також необхідна. А ще для такої роботи потрібні хоча б мінімальні знання про надання першої домедичної допомоги. Отож Ілля вирішив пройти курси в центрі спеціальної підготовки.
В університеті з’явилася можливість відвідувати басейн. У холі висіло оголошення про набір лайфгардів до США. «Тоді це здалося мені нездійсненною метою, – каже Ілля. – Але через кілька тижнів на очі трапилося схоже оголошення, цього разу набір був до Пляжного патруля Києва». Мрія дитинства стала ближчою, і хлопець вирішив випробувати вдачу.
«У результаті я працюю на кращій роботі свого життя, мої напарники – одні з найнадійніших людей, відомих мені, я отримую колосальний досвід і величезний букет емоцій».
Валерія Шелухіна
19 років, геолог, організатор заходів
Валерія народилася в славетному місті Запоріжжя, де і провела дитинство. Дівчина зв’язала своє життя з водною стихією ще в ранньому дитинстві, коли у школі почала відвідувати уроки з плавання. Разом із цим у вільний час займалася вокалом.
Коли прийшов час обирати професію, рідне місто не втримало Валерію. Першою думкою було приїхати до Одеси та навчатись на організатора заходів, але, як часто буває, життя йшло своїм шляхом, поки Лєра будувала плани, і вже скоро вона опинилася в столиці, де вступила до КНУ ім. Т. Г. Шевченка в ННІ «Інститут геології». Несподіваний на перший погляд вибір мав своє логічне пояснення – Валерія обрала професію, близьку її серцю – гідрогеологію.
Одного разу, йдучи коридором свого гуртожитку, вона побачила плакат, що повідомляв про новий набір лайфгардів до Пляжного патруля. Дівчина заповнила анкету і вже незабаром розпочала нову пригоду – здала всі нормативи, пройшла співбесіду, навчилась усьому, що повинен знати лайфгард, і тепер працює на найкращій роботі літа. Каже, здорово, що навички з плавання стали в нагоді, ще й у такий корисний для людей спосіб.
Перший місяць літа в новому амплуа промайнув непомітно, і Валерії потрібно було відволіктись на іншу пригоду – майже увесь липень вона провела в горах та лісах Західної України, досліджуючи гірські породи під час університетської практики. Але постійно була на зв’язку з новими друзями з команди Пляжного патруля, цікавилась, як проходить літо у лайфгардів, відправляла фото, розповідала про важкі будні геолога, сумувала за улюбленим постом та рятувальною вишкою. «Геологічна практика трошки завадила – місяць я не працювала, але тепер знову в команді!», – розповідає Валерія.
Навички та бажання долучитись до організації заходів також не залишились у стороні. Оскільки основний принцип роботи Пляжного патруля – не допустити нещасного випадку, організація проводить просвітницькі акції та заходи для відпочиваючих протягом всього літа – Lifeguard Fest, Sand Fest, курси юного лайфгарда для дітей тощо. Кожен захід націлений привернути увагу до проблеми безпеки на воді, поширити знання про правильну поведінку та звичайно весело і активно провести час. Валерія підключилась до команди з організації заходів у Пляжному патрулі ще на початку сезону і стала її невід’ємною частиною – жоден захід не проходить без її допомоги (навіть дистанційної).
«Єдине, що не подобається, це ставлення відпочиваючих, не всіх, звичайно, але деякі з них зовсім не розуміють, наскільки наші поради важливі. Мені не дуже подобається, коли доводиться робити зауваження та сигнали свистком порушникам на пляжі та у воді, тим самим заважати відпочивати порядним відвідувачам. Але це необхідно, щоб зберегти життя».
Макс Олексієнко
21 рік, плавець, тренер із плавання, майстер спорту України з плавання, майстер спорту України з плавання в ластах
Максим почав займатися плаванням у віці восьми років і продовжив професійно до двадцяти років. Наполеглива праця та регулярні тренування дали свої результати: Макс – неодноразовий чемпіон України, багаторазовий призер чемпіонатів України, бронзовий призер Кубка світу, а також майстер спорту України з плавання та майстер спорту України з плавання в ластах.
Одночасно з тренуваннями розпочав кар’єру тренера з плавання, а півтора року потому вирішив спробувати щось нове – став тренером у тренажерному залі, ще через півроку почув про Пляжний патруль. Максим зробив власне невеличке дослідження та дізнався докладніше про організацію, і ось плавець, що протягом тринадцяти років майже жив у водній стихії, приєднався до команди лайфгардів.
«Мені завжди подобалося допомагати людям, – розповідає Макс. – Особливо якщо це критична ситуація, і від твоїх дій залежить все. Прийшовши сюди, я дізнався багато цікавого. Чесно кажучи, це найкраща робота з усіх, що я мав (а їх у мене було п’ять). Тут ти не лише працюєш, а й активно проводиш час, спілкуєшся з людьми і що не менш важливо – тренуєшся разом із lifeguard team. Тож я шалено радий, що потрапив до Пляжного патруля».
Євген Перепелиця
22 роки, супервайзер Пляжного патруля
Ще в дитинстві Євгену було цікаво проводити час активно, займаючись різними видами спорту. Він відвідував багато спортивних секцій – фехтування на шпагах, веслування на байдарках, бокс, футбол, легка атлетика. А інколи – зовсім не спортивних, але не менш цікавих, як, наприклад, гурток кулінарії. В школі Євген був тихим хлопцем, якому було цікаво пізнавати світ.
Як тільки настала пора вступати до вищого навчального закладу, майбутній лайфгард вирішив обрати професію педагога. Він вступив до Університету ім. М.П. Драгоманова, де навчався бути вчителем англійської та української мов, а також зарубіжної літератури.
І ось, після закінчення третього курсу університету, весною 2016 року, Євгена запросили приєднатися до молодої, мало кому відомої на той час громадської організації «Пляжний патруль». Перший сезон він працював лайфгардом на пляжі Передмістна Слобідка, чи за професійним сленгом – на 61 посту. Але завдяки своїй наполегливій праці, вже наприкінці літнього сезону хлопець став невід’ємною частиною організації.
Наступні холодні місяці він разом із командою Пляжного патруля готувався до нового сезону: проводив дослідження та адаптував міжнародні системи тренувань і підготовки лайфгардів, займався рекрутинговою кампанією, а також проводив навчання нових лайфгардів. У новому сезоні Євген став супервайзером і кожного дня, навіть у свій вихідний, працює над розвитком проекту «Пляжний патруль», який з найпершого дня не був просто роботою, а згодом перетворився на стиль життя.
Артем Гальчук
27 років, керівник Пляжного патруля
Мрія Артема про створення Пляжного патруля в Україні народилася в 2010 році. Того року, закінчивши третій курс університету, він приєднався до програми Work and Travel USA і майже півроку прожив в Америці на острові Галвестон, штат Техас. Тоді Артем познайомився із системою лайфгардингу.
Перші оголошення в Інтернеті про запрошення волонтерів приєднатися до нового руху «Пляжний патруль» він побачив улітку 2015, майже відразу як вони з’явилися. В той час Артем як раз приєднався до іншого нововведення столиці – став патрульним поліцейським. Вже за кілька днів він зустрівся з організаторами ініціативи «Пляжний патруль». Мрія, що вірно чекала свого часу, всі ці роки в одну мить стала реальністю.
Наступні півтора року, не дивлячись на щільний графік стражу, Артем весь свій вільний час приділяв Пляжному патрулю, виходячи з власного досвіду роботи лайфгардом в Америці, будував систему роботи нової організації в столиці. А згодом вирішив присвятити лайфсейвінгу усього себе – Артем пішов із поліції та повноцінно включився у проект.
«Це лише початок, попереду багато роботи, – розповідає керівник Пляжного патруля. – Ми створюємо нову культуру, новий формат для України. Ми намагаємося створити атмосферу команди, братства в колективі, і в нас це виходить – для хлопців та дівчат, що приходять працювати лайфгардами, Пляжний патруль – не просто ще одна «галочка» в резюме, це місце, де кожен відчуває плече друга, може весело провести час і найголовніше – зробити свій вагомий внесок у життя інших людей та відчути себе героєм. А героєм може бути кожен!»
Текст: Анастасія АКСЬОНОВА
Фото: Єгор ПОЛІЩУК та з архіву Пляжного патруля
