ARKEMA – вічна яхта

share on:

Arkema – це перша композит­на яхта, яку можна віддати на переробку і з отриманих ма­теріалів побудувати нову яхту.

Вона збудована з нового матеріалу – Elium. Це безстіренова рідка термо­пластична акрилова смола, розроблена компанією Аrkema.

Наскільки це важливо? Виготовлен­ня корпусів яхт та моторних човнів із пластмаси розпочали більш як 60 років тому. Основні складові – скло­волокно та зв’язуючі смоли – поліе­фірні та епоксидні, якими за різними технологіями просочують скловолок­но. Дещо згодом до них долучили, за­мість дерева бальси, різні пінопласти, пластикові та металеві комірковані матеріали. Закінчення строків екс­плуатації ставить проблему, що роби­ти з у минулому корисною річчю, яка може сягати значних розмірів та ваги. Деякі корпуси використовують у бу­дівництві включно з облаштуванням у них житла. Та все ж залишків непо­трібного і важко знищуваного матері­алу залишається багато.

Поважна і добре відома на світо­вому ринку французька компанія Arkema створила матеріал, влас­не смолу, яка дозволяє переробку вже непотрібного виробу в матері­ал для подальшого використання. Звичайно якщо такий напрямок роз­витку синтетичних матеріалів буде продовжено, екологи та й звичайні люди зітхнуть полегшено.

А поки що створено дослідницький проект, результатом якого стала яхта Arkema. Смола Elium – перша рідка тер­мопластична смола для виготовлення композитних частин. Вона забезпечує на 30–50% меншу вагу виробу порів­няно із сталевим, придатна для ство­рення досить великих виробів із склад­ними формами і добре поєднується із скло- та карбоновим волокном. Стало можливим створити яхту з характерис­тиками, спрямованими на використан­ня її в численних змаганнях яхт класу «Мінітрансат» у групі одинаків (solo). Для цього було організовано групу ін­женерів-дослідників на французькій корабельні Lalou Multi з великим до­свідом створення легких і міцних кор­пусів багатокорпусників, яка разом із представниками фірми Arkema розпо­чала заплановані досліди. У 2015 році було знайдено відповідні пропорції ма­теріалів, що застосовуються для виго­товлення корпусу, і вже в червні 2016 року спустили на воду першу яхту.

Однією з найвідоміших є регата, започаткована за ідеєю Боба Селмо­на (Bob Salmon), висловленою на­прикінці 70-х років минулого століт­тя. Вперше її було проведено 1977 року під назвою Mini Transat, на старт в Англії вийшло декілька учас­ників з намірами досягти острів Ка­рибського моря. Захід був вдалим і його вирішили проводити що два ро­ки. Одночасно було вироблено певні технічні вимоги до яхт-учасниць, ви­кладені нижче. Клас яхт було назва­но на честь регати Mini Transat 650:

Довжина найбільша,м: 6,5
Довжина по ватерлінії, м: 6,5
Ширина найбільша, м: 3
Висота надводного борту, м: 0,75
Углибка, м: 2
Висота щогли від ватерлінії, м: 12
Довжина гіка, м: 3,6
Водообсяг порожняком, кг: 800
Баласт, кг: 320
Об’єм баластних цистерн, л: 2х200
Площа вітрил, м²: 50
Площа вітрил повного курсу, м²: 115

Яхта повинна бути непотоплюва­ною навіть при відкритому вхідно­му люку і придатною до відновлен­ня правильного положення після якого-небудь випадку чи перекидан­ня (self-righting). До речі, для участі в таких перегонах необхідна квалі­фікація шкіпера – участь одного чи вдвох в океанських 1000-мильних плаваннях/перегонах та таких самих за тривалістю – одинаком.

До 1983 р. включно старти відбу­вались у «Пензанс Сейлінг Клаб» (Ве­лика Британія) з фінішом у Бразилії чи Вест-Індії. Внаслідок великої кіль­кості французьких учасників старт перенесли до Франції, до Бресту, Ду­арнене та інших міст, а тепер до Ла-Рошель. Теоретична довжина траси становить 4050 миль.

Цьогорічні вже ювілейні, адже ми­нуло 40 років від перших, змагання мають розпочатися 1 жовтня з про­міжною зупинкою через 1350 миль у Лас-Пальмасі (Канарські о-ви). Звідти 2700 миль до фінішу в марині о. Мар­тиніка.

Яхти, що беруть участь у змаган­нях, мають на бортах нанесені свої номери. Так, під номером 900 збира­ється до участі в них Arkema.

Її основні характеристики майже не відрізняються від правил класу Mini Transat 650.

Форма корпусу враховує особли­вості руху яхт типу скоу. На гострих курсах завжди є певний нахил і но­сова заокруглена частина не стримує руху. При ході повними курсами яхта глісує, а повна носова частина під­тримує поздовжню остійність.

До речі, така форма корпусу не нова для класу 6,5, вона вже була застосова­на на яхті № 747. Ще однією інновацією є застосування двох підводних крил, кожне з яких пронизує майже весь кор­пус. До 2015 року ширина корпусу була суворо обмежена 3 м, але поява підвод­них крил, спроможних суттєво збіль­шувати швидкість, призвела до появи їх і на таких малих корпусах. Першою стала яхта з бортовим номером 888 і L-подібними крилами, розгорнутими вільними кінцями до ДП. Однак навряд таке застосування могло поліпшити поперечну остійність, дуже важливу для однокорпусника і до того ж неве­ликого. За новими правилами триметрову ширину необхідно зберігати під час стоянки в порту. Після перетину стартової лінії ширину можна збільшувати аж до 6,5 м, тобто до величини, що дорівнює довжині корпусу. Інакше яхта може не досягнути швидкості 10 вузлів, за якої на крилах зростає під­німальна сила, а отже, корпус починає винурюватись із води. Кут нахилу кри­ла в поперечній площині може сягати 60 градусів.

Певну допомогу в диферентуван­ні яхти надають невеличкі крильця, встановлені на обох навісних стер­нах, які можна піднімати в горизон­тальне положення.

Випробування показали, що по­чаток руху на крилах відбувався за швидкості 13 вузлів, а за 18 вузлів рух стабільний. Найбільша досягну­та швидкість становила 24 вузли.

Важливим засобом підтримування поперечної остійності є нахилюва­ний плавець із баластом. Його можна відхилювати на 40° на кожний борт, але з метою уникнення аварійних си­туацій відхилення можна обмежити 8 градусами на борт. У той самий час конструкція кріплення плавця дозволяє зменшувати глибину занурен­ня у випадку застосування найбіль­ших значень відхилень.

Для шкіпера місця залишається зовсім небагато.

Оригінально спроектоване й на­ряддя. Основна частина площі вітрила, умовно названого гротом, складається з двох частин. Перша – у вигляді обтічного елемента, ви­готовленого з тонкої напівпрозорої тканини, напнутої для підтримки форми профілю на кілька нервюр. Друга – одношарова з латами, при­єднана до першої. Піднімання/спус­кання відбувається вздовж жорсткої щогли, яка знаходиться всередині м’якого елемента. Зменшення пло­щі – все вітрило спускають наскільки це потрібно й укладають на досить широкий гік. Генакер піднімають на висувному бушприті, який за необ­хідності можна повертати на кілька градусів відносно ДП.

Жорстка щогла підтримується форштагом та двома ахтерштагами.

До яхт цього класу варто пильно придивитись, адже за довжиною вони лише трохи перевищують яхти класу «М», які відіграли значну роль у роз­витку вітрильницького спорту. Бага­то з них було переобладнано в крей­серські – нарощено борти, підсилено набор, встановлено рубки, замість швертів – плавці з баластом. Минуло багато років, але й досі можна зустрі­ти давні «емки» як на внутрішніх во­дах, так і у прибережних морських.

Яхти класу Mini transat виготовле­ні з найновіших матеріалів за остан­німи технологіями, насичені новіт­нім обладнанням і кращі на повних курсах. Сам факт, що вони здатні до­лати величезні океанські простори, викликає подив і захоплення. Ці ях­ти можуть слугувати зразком неве­личкої, але мореплавної надійної ях­ти, яка зможе впевнено стати поруч із відомою усім «Оріаною». ­


Текст: Ігор ПЕРЕСТЮК
Фото: ©Vincent OLIVAUD/Team Arkema Lalou Multi