Arkema – це перша композитна яхта, яку можна віддати на переробку і з отриманих матеріалів побудувати нову яхту.
Вона збудована з нового матеріалу – Elium. Це безстіренова рідка термопластична акрилова смола, розроблена компанією Аrkema.
Наскільки це важливо? Виготовлення корпусів яхт та моторних човнів із пластмаси розпочали більш як 60 років тому. Основні складові – скловолокно та зв’язуючі смоли – поліефірні та епоксидні, якими за різними технологіями просочують скловолокно. Дещо згодом до них долучили, замість дерева бальси, різні пінопласти, пластикові та металеві комірковані матеріали. Закінчення строків експлуатації ставить проблему, що робити з у минулому корисною річчю, яка може сягати значних розмірів та ваги. Деякі корпуси використовують у будівництві включно з облаштуванням у них житла. Та все ж залишків непотрібного і важко знищуваного матеріалу залишається багато.
Поважна і добре відома на світовому ринку французька компанія Arkema створила матеріал, власне смолу, яка дозволяє переробку вже непотрібного виробу в матеріал для подальшого використання. Звичайно якщо такий напрямок розвитку синтетичних матеріалів буде продовжено, екологи та й звичайні люди зітхнуть полегшено.
А поки що створено дослідницький проект, результатом якого стала яхта Arkema. Смола Elium – перша рідка термопластична смола для виготовлення композитних частин. Вона забезпечує на 30–50% меншу вагу виробу порівняно із сталевим, придатна для створення досить великих виробів із складними формами і добре поєднується із скло- та карбоновим волокном. Стало можливим створити яхту з характеристиками, спрямованими на використання її в численних змаганнях яхт класу «Мінітрансат» у групі одинаків (solo). Для цього було організовано групу інженерів-дослідників на французькій корабельні Lalou Multi з великим досвідом створення легких і міцних корпусів багатокорпусників, яка разом із представниками фірми Arkema розпочала заплановані досліди. У 2015 році було знайдено відповідні пропорції матеріалів, що застосовуються для виготовлення корпусу, і вже в червні 2016 року спустили на воду першу яхту.
Однією з найвідоміших є регата, започаткована за ідеєю Боба Селмона (Bob Salmon), висловленою наприкінці 70-х років минулого століття. Вперше її було проведено 1977 року під назвою Mini Transat, на старт в Англії вийшло декілька учасників з намірами досягти острів Карибського моря. Захід був вдалим і його вирішили проводити що два роки. Одночасно було вироблено певні технічні вимоги до яхт-учасниць, викладені нижче. Клас яхт було названо на честь регати Mini Transat 650:
Довжина найбільша,м: 6,5
Довжина по ватерлінії, м: 6,5
Ширина найбільша, м: 3
Висота надводного борту, м: 0,75
Углибка, м: 2
Висота щогли від ватерлінії, м: 12
Довжина гіка, м: 3,6
Водообсяг порожняком, кг: 800
Баласт, кг: 320
Об’єм баластних цистерн, л: 2х200
Площа вітрил, м²: 50
Площа вітрил повного курсу, м²: 115
Яхта повинна бути непотоплюваною навіть при відкритому вхідному люку і придатною до відновлення правильного положення після якого-небудь випадку чи перекидання (self-righting). До речі, для участі в таких перегонах необхідна кваліфікація шкіпера – участь одного чи вдвох в океанських 1000-мильних плаваннях/перегонах та таких самих за тривалістю – одинаком.
До 1983 р. включно старти відбувались у «Пензанс Сейлінг Клаб» (Велика Британія) з фінішом у Бразилії чи Вест-Індії. Внаслідок великої кількості французьких учасників старт перенесли до Франції, до Бресту, Дуарнене та інших міст, а тепер до Ла-Рошель. Теоретична довжина траси становить 4050 миль.
Цьогорічні вже ювілейні, адже минуло 40 років від перших, змагання мають розпочатися 1 жовтня з проміжною зупинкою через 1350 миль у Лас-Пальмасі (Канарські о-ви). Звідти 2700 миль до фінішу в марині о. Мартиніка.
Яхти, що беруть участь у змаганнях, мають на бортах нанесені свої номери. Так, під номером 900 збирається до участі в них Arkema.
Її основні характеристики майже не відрізняються від правил класу Mini Transat 650.
Форма корпусу враховує особливості руху яхт типу скоу. На гострих курсах завжди є певний нахил і носова заокруглена частина не стримує руху. При ході повними курсами яхта глісує, а повна носова частина підтримує поздовжню остійність.
До речі, така форма корпусу не нова для класу 6,5, вона вже була застосована на яхті № 747. Ще однією інновацією є застосування двох підводних крил, кожне з яких пронизує майже весь корпус. До 2015 року ширина корпусу була суворо обмежена 3 м, але поява підводних крил, спроможних суттєво збільшувати швидкість, призвела до появи їх і на таких малих корпусах. Першою стала яхта з бортовим номером 888 і L-подібними крилами, розгорнутими вільними кінцями до ДП. Однак навряд таке застосування могло поліпшити поперечну остійність, дуже важливу для однокорпусника і до того ж невеликого. За новими правилами триметрову ширину необхідно зберігати під час стоянки в порту. Після перетину стартової лінії ширину можна збільшувати аж до 6,5 м, тобто до величини, що дорівнює довжині корпусу. Інакше яхта може не досягнути швидкості 10 вузлів, за якої на крилах зростає піднімальна сила, а отже, корпус починає винурюватись із води. Кут нахилу крила в поперечній площині може сягати 60 градусів.
Певну допомогу в диферентуванні яхти надають невеличкі крильця, встановлені на обох навісних стернах, які можна піднімати в горизонтальне положення.
Випробування показали, що початок руху на крилах відбувався за швидкості 13 вузлів, а за 18 вузлів рух стабільний. Найбільша досягнута швидкість становила 24 вузли.
Важливим засобом підтримування поперечної остійності є нахилюваний плавець із баластом. Його можна відхилювати на 40° на кожний борт, але з метою уникнення аварійних ситуацій відхилення можна обмежити 8 градусами на борт. У той самий час конструкція кріплення плавця дозволяє зменшувати глибину занурення у випадку застосування найбільших значень відхилень.
Для шкіпера місця залишається зовсім небагато.
Оригінально спроектоване й наряддя. Основна частина площі вітрила, умовно названого гротом, складається з двох частин. Перша – у вигляді обтічного елемента, виготовленого з тонкої напівпрозорої тканини, напнутої для підтримки форми профілю на кілька нервюр. Друга – одношарова з латами, приєднана до першої. Піднімання/спускання відбувається вздовж жорсткої щогли, яка знаходиться всередині м’якого елемента. Зменшення площі – все вітрило спускають наскільки це потрібно й укладають на досить широкий гік. Генакер піднімають на висувному бушприті, який за необхідності можна повертати на кілька градусів відносно ДП.
Жорстка щогла підтримується форштагом та двома ахтерштагами.
До яхт цього класу варто пильно придивитись, адже за довжиною вони лише трохи перевищують яхти класу «М», які відіграли значну роль у розвитку вітрильницького спорту. Багато з них було переобладнано в крейсерські – нарощено борти, підсилено набор, встановлено рубки, замість швертів – плавці з баластом. Минуло багато років, але й досі можна зустріти давні «емки» як на внутрішніх водах, так і у прибережних морських.
Яхти класу Mini transat виготовлені з найновіших матеріалів за останніми технологіями, насичені новітнім обладнанням і кращі на повних курсах. Сам факт, що вони здатні долати величезні океанські простори, викликає подив і захоплення. Ці яхти можуть слугувати зразком невеличкої, але мореплавної надійної яхти, яка зможе впевнено стати поруч із відомою усім «Оріаною».
Текст: Ігор ПЕРЕСТЮК
Фото: ©Vincent OLIVAUD/Team Arkema Lalou Multi
