Слово дебютантам

share on:

В олімпійській регаті в Ріо-де-Жанейро взяли участь три молодих яхтсмени з України: Олександр Тугарєв, клас вітродошки RS:X та Борис Швець/Павло Мацуєв, клас 470. Ми поговорили з Олександром та Борисом про їх результати, життя на Олімпіаді та плани на майбутнє.

160810_rio2016_pm_18691

Ви вперше брали участь в Олімпійських іграх, до цього змагалися на багатьох міжнародних перегонах. Чим Олімпіада відрізняється від решти змагань?

Б.Ш.: Масштабом. Коли ти розумієш, що представляєш свою країну на найваж­ливіших змаганнях світу, це накладає пев­ний обов’язок. Почуття відповідальності за результат на Олімпіаді проявляється більше, ніж, скажімо, на чемпіонатах сві­ту. Ти знаєш, що вдома за тобою стежить і вболіває дуже багато людей.

Мені радили, зокрема Родіон Лу­ка, срібний призер Олімпіади 2004, налаштовувати себе перед регатою так, ніби це звичайні змагання, не ду­мати про те, що це Олімпійські ігри. Потрібно сприймати перегони так, щоб отримати від них задоволення.

О.Т.: Є дуже сильне відчуття коман­ди. Напевно це і є той самий «олім­пійський дух». Спочатку я цього не помічав, але потім зрозумів, що всі від­чувають себе частиною однієї збірної. І загалом спортсмени з різних країн ду­же дружньо ставляться один до одного.

При цьому відчувається особливий рівень змагань. Концентрація – завжди до останнього. Навіть на чемпіона­тах світу буває, що спортсмени трохи розслабляються, коли розуміють, що навряд отримають призові місця. На Олімпіаді кожні перегони були, наче вирішальні. Принаймні в моєму класі.

160808_rio2016_jr_104109

Як оцінюєте свій виступ?

О.Т.: Звичайно, думаю, що міг пока­зати кращий результат. Але 23 міс­це – це також непогано, я задоволений. У Ріо зібралися найсильніші і найдо­свідченіші

у світі спортсмени. Майже в кожних перегонах я на певному ета­пі боровся за першу п’ятірку, десятку, але не вистачало досвіду пройти так до кінця.

Б.Ш.: Скажу відверто, я розчаро­ваний результатом, сам злий на себе. Коли ми їхали в Ріо, то прогнозували, що займемо місце у першій 15-ці фло­ту. На жаль, завершили регату лише 25-ми. Більшість суперників – знайо­мі нам екіпажі, ми з ними часто зма­галися протягом останніх двох років,

знаємо їх сильні і слабкі сторони. Так вийшло, що ті яхтсмени, яких ми пере­магали раніше, на Олімпіаді показали кращий результат.

Борис, що стало причиною невдалого результату?

Б.Ш.: Насамперед організацій­ні проблеми. У нас були трудно­щі з купівлею нової яхти та вітрил. Ми отримали новий човен 12 трав­ня, лише встигли оснастити його, як почався Кубок України, який три­вав 4 дні. Ми взяли участь у перего­нах, при цьому вони стали першим бойовим виходом на новій яхті, про­тягом яких ми міняли плавці, перо стерна переналаштовували човен. Після змагань кілька днів готували яхту для вимірювання, а потім вже потрібно було відправляти її в Ріо. Таким чином, ми приїхали на Олім­піаду з новим човном, який не всти­гли «розігнати», не звикли до нього. Це сильно вплинуло на наше підсум­кове місце. Вже в Бразилії напере­додні регати інші спортсмени мали змогу просто тренуватися, а нам по­трібно було ще й випробовувати ях­ту: десь не вистачало швидкості, крутизни, ходу.

Давно склався екіпаж Швець/ Мацуєв?

Б.Ш.: У травні 2014 року. У нас є взаєморозуміння, але ще треба працювати над злагодженістю дій. На Олімпіаді ми були наймолодшим екіпажем «470» після іспанців. Більшість інших екіпа­жів вже працюють разом по 10 років. Розуміють один одного без слів.

160810_rio2016_pm_18136

Хто з учасників вразив, хто здивував у перегонах ваших класів?

О.Т.: Усі виступили досить прогнозо­вано. Прихованих фаворитів не було, і не могло бути, адже зібралися усі най­сильніші. Всі добре знали можливості один одного. Доріан ван Рейссельберге і Нік Демпсі повторили результат ми­нулої Олімпіади. Єдині, хто здивува­ли – традиційно сильна збірна Польщі. Вони виступили невдало: Пьотр Муш­ка посів 4 місце, а Марго Б’алечка не увійшла навіть до десятки.

Б.Ш.: Багато хто віддавав перевагу австралійському екіпажеві. У них дуже сильна збірна і школа, саме у «семиде­сятках». Я теж думав, що «золото» буде за австралійцями, але перемога хор­ватського екіпажу не здивувала, вони сильно провели цикл перед Олімпіа­дою. Для мене було не очікувано, що бронзу здобули грецькі яхтсмени, ду­мав, що на подіумі опиняться англійці або французи. Здивувало те, що екіпаж з Аргентини, який був третім на Олім­піаді в Лондоні, не увійшов до першої десятки.

Олександре, з ким у Вас була найконкурентніша боротьба на дистанції?

О.Т.: Глобально з білоруським спортсменом Нікітою Циркуном. Вре­шті він обійшов мене на 10 очок і посів 22 місце. Практично всі перегони ми фінішували поруч, то він випередить мене, то я його. Взагалі ми з Нікітою хороші друзі, часто тренуємось разом, їздимо на змагання.

Кожні перегони проходили цікаво. Флот завжди сильно перемішувався. Той, хто був лідером на першому зна­ку, міг бути вже останнім на нижньому, а фінішувати 15-м.

Мені найбільше запам’яталися пе­регони, коли я йшов одразу за Доріа­ном ван Рейссельберге, ми утворили групу лідерів разом з поляком. Спочат­ку вийшли вперед, але потім зайшли у штильову зону і майже зупинилися. Дивлюсь в інший бік, а решта флоту йде з хорошим вітром повз нас.

160811_rio2016_jr_113356

Особливості дистанції, акваторії?

О.Т.: Дуже складні погодні умови. Ві­тер часто міняв напрям, сильна течія. Було важко передбачити хід перегонів.

Напередодні початку Олімпіади ЗМІ повідомляли, що акваторія ре­гати дуже брудна. Це виявилось пе­ребільшенням. Вода була досить чистою. На око. Але в ній було багато сміття. Нам пощастило, що на період Олімпіади і кілька тижнів перед нею в Ріо не було сильних злив. За словами місцевих, після них увесь бруд змива­ється у воду.

Б.Ш.: Акваторія була для нас не­звичною, ми востаннє ганялися за таких умов ще у 2014 р. Сильна те­чія, яка могла змінюватися на дис­танції. Перед поїздкою всі яхтсмени, з якими ми говорили про це, казали, що в Бразилії слабкі вітри. Але опи­нившись на місці, зрозуміли, що це не так. Коли ми готувалися до пер­шого виходу на воду, швидкість вітру була приблизно 10 вузлів, ми одяг­нули легку екіпіровку, а потім з гори пішов бриз і роздуло десь до 30 вуз­лів – замерзли.

Кожен перегоновий день нашого класу проходив на різних акваторі­ях. Розклад проведення перегонів вимушено був змінений, бо в дея­кі дні ми довго не могли дочекати­ся вітру або навпаки він був занадто сильний.

160815_rio2016_jr_124303

Було багато поломок за сильного вітру?

Б.Ш.: В один з днів перегони мали пройти в затоці, але там не було вітру. Перегоновий комітет прийняв рішен­ня перенести їх на океанську аквато­рію. Щойно флот зібрався там, з гори налетів дуже сильний шквал, пере­гони скасували, але проблемою став шлях на базу. Ми ледь дійшли до бере­га, під час цього наш перший комплект вітрил перетворився з перегонового на тренувальний. Коли здійнявся ві­тер, деякі екіпажі встигли прибрати основні вітрила, ми – ні, тож ішли на­зад під гротом і стакселем, перевер­нулися. Вітер і хвилі були такими, що ми довго не могли спрямити яхту, і вітрила за цей час занадто пошарпались. Довелося надалі застосувати запасний комплект.

Інші екіпажі теж зазнали пошкоджень того дня. У багатьох були пошко­джені вітрила. Німецький жіночий екіпаж взагалі залишився без грота, у них лише в щоглі ліктрос залишився. У чілійців на 90° зігнулася щогла.

160815_rio2016_jr_126669

Борис, чи була у Вас нагода поспілкуватися з Віктором Коваленком?

Б.Ш.: Так. Перед початком регати він підійшов до нас і запросив тренуватися разом зі своїм екіпажем, австралійцями. Ми не були спаринг-партнерами, радше тренувалися групою. Також разом з на­ми до неї входили японські екіпажі, які зараз тренує Руслана Таран. Австралій­ський чоловічий екіпаж – один з най­сильніших у світі і вони не з усіма готові тренуватися, тому ми звичайно з радіс­тю прийняли пропозицію Віктора Воло­димировича. Спостерігати за ними на воді – це дуже важливий досвід.

На Олімпіаді ми також плідно спіл­кувалися з Русланою Таран, вона нам багато в чому допомагала, вболівала за нас.

Віктор Коваленко святкує срібні медалі своїх підопічних
Віктор Коваленко святкує срібні медалі своїх підопічних

Олександре, на минулій Олімпіаді спортсмени нарікали на неналежний стан матеріальної частини вітродошки RS:X. Чи були подібні нарікання цього року?

О.Т.: Особисто у мене була пробле­ма з подовжувачем: коли я повніс­тю набивав вітрило, щогла згиналась і алюмінієвий подовжувач розгинав­ся. Перший раз, коли я зібрав вітри­ло, він одразу вийшов з ладу, я поміняв його на інший. Але наступний подовжувач теж тріснув при збірці. Цього разу мені відмовили в обміні, сказа­ли, що хоч на подовжувачі є тріщина, він не зламається. За таких умов я не міг повністю набивати вітрило. Ще трохи потренувавшись так, я написав листа до оргкомітету з проханням ще раз поміняти цю запчастину. До мене прийшло 4 представників оргкоміте­ту, подивились на те, як я встановив вітрило, я показав на місце, де була тріщина. Після цього мене попросили зібрати вітрило з новим подовжува­чем і він знову тріснув, проте тріщи­ни не було. Мені сказали, що оскільки новий подовжувач теж тріснув, то це нормально, але я вмовив все-таки за­лишити мені той подовжувач, на яко­му не було тріщини.

В інших спортсменів, як я чув, були проблеми зі швертами: нарікали, що шверт або шверт-колодязь криві.

Загалом усім видали нові дошки та вітрила. Вітрила навіть були легшими, ніж зазвичай.

160808_rio2016_pm_13462

Життя на Олімпіаді: атмосфера Ігор, побут Олімпійського містечка?

О.Т.: Перші дні після приїду нашої збірної в нашому котеджі не було води, не працювали туалети. Сильно пахло фарбою та сирістю. Я спочатку думав, що це тільки нам так «пощастило», але потім виявилось, що багатьом збірним були надані недороблені будинки. На­приклад, австралійська збірна взагалі відмовилась заселятися в свій, він був не придатний для життя.

Ще десь тиждень після заселення в будинку велися певні роботи.

Виїжджати за територію містечка нам не радять. Це може бути небезпеч­но. Тому я майже весь час, окрім пере­гонів, проводжу тут. Скажу чесно, після двох тижнів мені вже починає набри­дати табір для спортсменів (прим. –Ми розмовляли з Олександром, коли його виступи на Іграх вже завершились, але він ще був у Ріо). Хоча відзначу, що він організований дуже добре. Є культур­на програма. Зараз, коли регата вже завершилась, я відвідую інші змаган­ня, вболіваю за наших. У збірній всі підтримують один одного. Я не дуже люблю спостерігати за іншими вида­ми спорту по телевізору, але вчора в спортзалі, в якому встановлено вели­чезні екрани, я почав випадково спо­стерігати за змаганнями шпажисток і зловив себе на тому, що вболіваю. Хоча навіть не одразу помітив, що в той час виступала саме українська команда.

Усім спортсменам ще першого дня подарували нові смартфони Samsung, на території містечка працює безко­штовний «Макдоналдс», до нього кі­лометрові черги. Насправді він такий популярний серед спортсменів ли­ше тому, що всі вже розпробували усі страви, які можна було замовити в їдальні.

Б.Ш.: Вразила церемонія відкрит­тя. Неймовірне відчуття, коли ра­зом з іншими спортсменами своєї збірної виходиш на коло пошани на грандіозному вщент заповненому ста­діоні «Маракана». Шоу-відкриття було ефектним, мені дуже сподобалось.

Загалом для нас було трохи не звич­но те, що місяць ми жили фактич­но тільки в колі спортсменів. Куди не поглянь, хтось тренується, бігає, проводить тактичні наради. В такій ат­мосфері до цього ми з Павлом вже пе­ребували на міжнародних військових іграх у Південній Кореї в 2013 р., але звичайно їх масштаб не йде ні в яке по­рівняння з Олімпіадою.

Кожного вечора проходили загальні збори збірної, де оголошували резуль­тати дня, вітали переможців, підтри­мували тих, у кого наступного дня були змагання, це проходило в теплих дружніх умовах.

Після закінчення нашого остан­нього перегонового дня ми ще день займалися підготовкою яхти до від­правлення в Україну, дивилися ме­дальні перегони свого та інших класів. Хотілося поїхати і подивитися на інші змагання вживу, але, якщо чесно, бу­ли занадто пригнічені своїм невдалим результатом.

Дуже цікавою була медальна гонка в класі 49er. Новозеландці, золоті при­зери Олімпіади, за хвилину до старту знаходились біля суддівського судна, потім перемістилися на підвітряний знак і чисто стартували. Я спостерігав за стерновим – він постійно дивився зі сторони в сторону, оцінював, де вітер, де пориви, не концентруючи уваги на вітрилі. Цікаво було зблизька погляну­ти, як стернують в інших класах.

Як проходив процес підготовки до Олімпіади?

О.Т.: Були всеукраїнські збори на Київському морі перед чемпіонатом України. До того я проходив підготов­ку до чемпіонату Європи, брав участь у регаті «Дельта-Ллойд» у Голландії. Це і була моя підготовка до Олімпіади.

Борис, Ваш екіпаж отримав ліцензію в останній момент. Що відбувалося потім?

Б.Ш.: Все було дуже хаотично. Було не зрозуміло, чи отримаємо ми подаль­ше фінансування. Через 5 днів після за­вершення регати Trofeo SAR Princesa Sofia, де ми отримали ліцензію, там же на Майорці проходив чемпіонат Європи. Міністерство спочатку пообіцяло про­фінансувати нашу участь у ньому, якщо ми матимемо ліцензію, потім в остан­ній момент відмовилося, аргументую­чи це тим, що не було достатньо часу для підготовки наказу про виділення коштів. Потім нас ошелешила нови­на, що немає фінансування для купівлі нової яхти та вітрил, хоча коли ми під­писували контракт у збірній, то завою­вання ліцензії на Олімпійські ігри було однією з умов, які перед нами стояли. Насправді на нашому екіпажеві ще у 2015 р. поставили хрест тодішні головний тренер збірної та державний тре­нер, і ніхто не чекав, що ми проб’ємося на Олімпіаду. Той човен, на якому ми виграли ліцензію, вже старий, йому близько семи років і він не конкурен­тоспроможний.

Фактично, після отримання ліцен­зії, замість того, щоб тренуватися, ми займалися пошуком фінансів і техніч­ними проблемами меншого характеру, які потрібно було вирішити, щоб про­сто мати змогу приїхати в Ріо і вийти там на воду. Збирали кошти усі небай­дужі, Родіон Лука, президент ВФУ зміг домовитися з головою Українсько­го олімпійського комітету Сергієм Бубкою, щоб держава також виділи­ла кошти, Володимир Кисельов допо­міг знайти корабельню в Польщі, яка у стислі терміни побудувала нам ях­ту. Хочу подякувати усім, хто допоміг у підготовці до Олімпіади, зокрема укра­їнській діаспорі у США Nova Ukraine, яка посприяла у придбанні вітрил.

Ми проходили зимову підготовку ра­зом з тренером Володимиром Кисельо­вим який потім і поїхав з нами в Ріо. З фінансуванням допоміг Віктор Довго­тько, військовий тренер, ми з Павлом також військовослужбовці.

Я хочу висловити подяку нашим тре­нерам Володимиру Яменко та Олександру Черевко за весь час, який вони нам присвятили за роки тренувань.

Олександре, Вашим тренером є Ваш батько. Які плюси та мінуси такого сімейного спортивного тандему?

О.Т.: Плюсів більше. Він мене краще знає, ніж будь-хто, тому може оцінити мої сили.

160808_rio2016_jr_103908

Ймовірна еволюція класу RS:X на наступні Олімпійські ігри?

О.Т.: Наскільки мені відомо, кай­тинг більше не сперечатиметься з вітродошкою за місце в олімпійській програмі. В Токіо перегони проходи­тимуть знову на дошці класу RS:X. А от уже на Олімпіаді 2024 р. планують­ся зміни. Зараз набирає популярності дошка на підводному крилі. Вона «злі­тає» над водою десь на метр, виглядає дуже ефектно. Коли я був у Франції, то розмовляв з дилерами RS:X, за їх прогнозами, підводне крило зараз нама­гатимуться встановити на все, на що тільки можна.

Плюс дошки з підводним крилом – її вага. Комплект дошки та вітрила ва­житиме набагато менше, ніж RS:X, де лише сама дошка важить близько 20 кг.

Якщо в майбутньому олімпійським класом стане дошка з підводним крилом, Ви будете готові до змін?

О.Т.: Так. Думаю, що інших варіантів не може бути. Наприклад, чинний чем­піон Європи в класі RS:X француз То­мас Гаярд уже зараз освоює дошку з підводним крилом і в нього чудово ви­ходить. Напевно, вже починає готува­тися до Олімпіади 2024.

Борис, які плани на наступний олімпійський цикл у Вашого екіпажу?

Б.Ш.: Ми отримали колосальний до­свід на цій Олімпіаді, хай результат і був невдалим. Тому ми сповнені натхнення брати взяти участь у відборі на наступні Ігри. Ми з Павлом вже піс­ля повернення з Бразилії зробили ана­ліз цих двох років, які разом провели в екіпажі: знаємо, що треба виправити, що покращити, шукатимемо спонсорів. Вже встигли провести перший трену­вальний збір з новим тренером Юрієм Журавльовим. Маємо бажання і мету поїхати в Токіо.

160811_rio2016_pm_19908


Текст: Єгор ПОЛІЩУК, фото: © Sailing Energy / World Sailing

Leave a Response