Головним суддею трьох останніх регат на Кубок Гетьмана є Невен Баран з Хорватії. Міжнародний суддя та ампайєр, за плечима якого робота на Олімпійських іграх та регаті на Кубок Америки, став частим гостем у Києві протягом двох останніх років. Ми поспілкувалися з Невеном про організаційний рівень вітрильних змагань в Україні та перспективи їх розвитку.
Як Ви стали міжнародним суддею та ампайєром?
Я займаюсь суддівством на міжнародному рівні з 1996 р. Почав працювати у цій сфері вітрильного спорту після завершення своєї перегонової та тренерської кар’єри. Мені пощастило працювати пліч-о-пліч з багатьма відомими фахівцями: я був суддею на Олімпійських іграх п’ять разів і двічі працював ампайєром на регаті на «Кубок Америки».
Різниця між суддею та ампайєром полягає в тому, що перші працюють з протестами після перегонів, а другі вирішують усі спірні моменти під час перегонів, моментально. Учасники змагань піднімають спеціально встановлені прапори, якщо вважають, що суперник порушив правила, ампайєр, який весь час знаходиться біля них, приймає рішення, чи дійсно було порушення чи ні. Таким чином, після того, як учасники перетинають фінішний ствір, результати вже не корегуються суддями. Суддівська система більше пов’язана з перегонами флоту, у той час як ампайєри частіше працюють на матчевих гонках.
Регата на «Кубок Гетьмана» вперше пройшла у форматі матч- рейсу в 2014 р. Тоді перегони проходили в Чорногорії. Ви працювали на тій регаті?
Так, мені пощастило бути запрошеним та очолити команду ампайєрів, яка працювала на першій матчевій регаті на «Кубок Гетьмана». Це були цікаві перегони і виклик для мене. Я завжди люблю працювати з новими проектами і тодішній «Кубок Гетьмана» був одним із них. Наступного, 2015 року, регата вперше пройшла у формі матч-рейсу вже в Україні, до того ж мала у своїй програмі ще й соціальну благодійну складову. Це, знову ж таки, було чимось новим для мене. Окрім того, минулого року під час проведення регати я вперше відвідав Україну. Скажу відверто, я залишився дуже задоволений рівнем вітрильництва в Україні. Знаєте, буває так, що ви нічого не знаєте про якусь країну в певному аспекті, але потім, коли бачите все на власні очі, розумієте, що побачене перевищило всі ваші очікування. Саме таким було моє враження від рівня вітрильництва в Україні. Цьогорічна регата на «Кубок Гетьмана» це підтвердила. Як ви знаєте, на ній у кожному екіпажеві, незалежно від країни походження, був один матрос – представник України. Усі шкіпери, які прибули з різних куточків Європи, підтвердили, що рівень українських яхтсменів був дуже високий. Вони були задоволені матросами-українцями. Така оцінка дуже підбадьорює.
Цього року регата на «Кубок Гетьмана» стала частиною світового чемпіонату в матчевих перегонах?
Так, це правда. Вона увійшла до системи світового рейтингу ІСАФ. Після всього трьох років проведення у формі матч-рейсу вона досягла рівня другого грейду. Високий рівень регати підтверджує те, що всі екіпажі, які були претендентами на завоювання Кубку, входять до кращих 50 світового рейтингу. І це лише перша дійсно міжнародна регата на «Кубок Гетьмана»! Думаю, що це дуже великий здобуток. Як головний ампайєр я надам офіційний звіт з регати до ІСАФ, і її результати будуть включені до підрахунку очок світового рейтингу. У звіті я, звичайно, вкажу і те, що за змаганнями постійно спостерігало декілька тисяч глядачів. Це дуже важливо. У світі не так багато регат, які можуть запропонувати глядачам постійний огляд акваторії змагань. А це, в свою, чергу, є одним із завдань міжнародної вітрильницької спільноти – популяризація нашого виду спорту. Тому я можу лише привітати організаторів «Кубку Гетьмана» з тим, що їм вдалося досягти такої потужної підтримки глядачів. Ще однією перевагою цьогорічного «Кубку Гетьмана» було постійне коментування перебігу регати професійним яхтсменом. Це теж не так часто відбувається у світі. Ігор Акіменко провів чудову роботу як коментатор.
Думаю, що матчеві перегони ідеально підходять для популяризації вітрильного спорту саме через використання системи ампайєрів, адже той екіпаж, який швидше перетинає фінішний ствір, і є переможцем. Глядачам, особливо тим, хто вперше спостерігає за вітрильницькими перегонами, легше зрозуміти такі результати.
Для Вас це вже третій «Кубок Гетьмана». Чи можете Ви порівняти регати 2014, 2015 і 2016 рр.?
Я знаю, що ця регата дуже важлива для вітрильницького загалу України. Вона має давні традиції, але, на мою думку, вона повинна відповідати сучасним викликам, бажанням яхтсменів. Матчеві перегони – це один з варіантів таких викликів.
За ці три роки, які я працюю на ній, нам вдалося багато чого досягти. У цьогорічній регаті сильно виріс рівень учасників та організаторів. У зв’язку з цим я би хотів, у першу чергу, відмітити внесок Родіона Луки в розвиток регати. Не думаю, що без нього нам би вдалося зробити щось подібне. Родіон – спортсмен найвищого рівня, срібний олімпійський призер, він сам чи не найкраще розуміє вітрильний спорт. Ми б не змогли знайти кращого голову перегонового комітету. Це ще один аспект, який виділяє «Кубок Гетьмана» – не часто в перегоновому комітеті працюють олімпійські медалісти.
Якщо порівнювати регату 2016 р. з минулорічною, то, на мою думку, поставивши попередній регаті умовний рейтинг у сто балів, цьогорічна вже набиратиме кілька тисяч.
Приблизно за місяць до основної регати Ви працювали ампайєром на «Міні-кубку Гетьмана» – регаті радіокерованих яхт. Це був перший раз, коли Вам довелося судити перегони радіояхт?
Ні-ні, я займаюся суддівством усіх вітрильних перегонів (сміється). Такі перегони проходять за правилами, ідентичними перегонам «великих» яхт. Є невеликі нюанси, які пов’язані з конструкцією радіокерованих яхт, але усі принципи такі самі, як і в будь-яких інших вітрильницьких перегонах. Перегони «Міні-кубок Гетьмана» були дуже цікавими, знову ж таки, тому що вони пройшли для глядачів: багато людей спостерігало за ними, також працював коментатор, були проведені майстер- класи з керування радіокерованими яхтами. Дуже вдалий формат.
Кожен Ваш приїзд в Україну супроводжується проведенням семінарів та майстер-класів для суддів. Як Ви оцінюєте рівень місцевих суддів?
Вони дуже швидко навчаються – на сьогодні це головне. Окрім того, усі за спиною мають хорошу спортивну кар’єру, тож розуміють усі тонкощі вітрильницьких перегонів. Думаю, що багато місцевих суддів можуть працювати на міжнародних регатах найвищого рівня.
Перспективи проведення в Україні інших міжнародних вітрильницьких регат?
В Україні потрібно намагатися проводити міжнародні змагання різного рівня і формату. Наприклад, командні перегони. Думаю, в Києві є всі передумови для їх успішного проведення.
На жаль, мені поки що не довелося побувати за межами Києва та Вишгорода. Я не знаю можливостей акваторій інших українських центрів вітрильництва. Минулого року я працював на регаті Skyline Trophy, яка проходила на Київському водосховищі. Там я зрозумів, наскільки велику роботу ви проводите щодо залучення молоді до спорту. Це також дуже важливо.
Звичайно одним із завдань є розвиток «Кубку Гетьмана». Наступну регату потрібно проводити на ще вищому рівні – першого грейду. Такі регати вже є частиною World Match Racing Tour, матчевих перегонів на катамаранах-монотипах класу М32. Я думаю, що цьогорічною регатою ми продемонстрували очільникам World Match Racing Tour та ІСАФ, що маємо змогу проводити міжнародні перегони на високому рівні тут, у Києві.
Текст: Єгор Поліщук, фото автора