Стратегічна розвідка

Ми продовжуємо знайомити читачів із членами Президії ВФУ. Сьогодні в гості до редакції завітав маркетолог та спеціаліст з побудови бізнес-процесів Євген Мойсеєнко…

Розкажіть про себе.

Свій трудовий шлях я почав у 1997 році. Тоді я навчався в Київському державному технічному університеті будівництва та архітектури за спеці­альністю «Автоматизація технологіч­них процесів». Починаючи з третього курсу відчуття того, що навчання від­стає від технологічних надбань люд­ства беззастережно, надало мені сигнал, що окрім навчання треба опа­новувати нові технології на практиці. Тобто треба і навчатися, і працювати.

У ті роки мобільні телефони були ду­же дорогими. Незважаючи на це бізнес вже потребував мобільності. І найкра­щою відповіддю на цей запит став… пейджинг. Це була справжня інновація. Після низки співбесід я отримав робо­ту в одному з лідерів пейджингового зв’язку. Завдяки зусиллям керівництва і власників там працювала талановита та дружна команда. Незважаючи на те, що минуло майже 20 років, ми досі раз на рік зустрічаємося.

Якщо зараз когось запитати, чи чу­ли вони про компанію ABBYY, відсотків 90 відповідей буде «ні». Але якщо запитати, чи користувалися ви про­грамою оптичного розпізнавання тек­стів FineReader або словником Lingvo то більшість відповідей буде ствердна. ABBYY Україна була і досі є унікальною компанією. Вона продає програмне за­безпечення. Ви скажете, що нічого уні­кального в цьому немає. Зауважу, що це дуже важко в країні, в якій більшість не вважає за потрібне купувати про­грамне забезпечення. Уявіть гіпотетич­но місцину, де проходить бензопровід, і 90% місцевих підприємців зробили в ньому дірки та заправляють вкраде­ним паливом свої автомобілі. А ви від­крили там бензозаправну станцію.

І мені на початку двохтисячних по­щастило бути частиною цієї прекрас­ної бензозаправної станції (сміється). Я трохи більше 3 років пропрацю­вав керівником відділу маркетингу та зв’язків з громадськістю в ABBYY Україна. Мені дуже приємно згадувати всі здобуття команди ABBYY. Впевне­ний – у неї ще багато перемог попереду.

Обсяг річних продажів корейської компанії Samsung Electronics, де я працював з 2004 року, становить близько 15% ВВП Південної Кореї. Працюючи пліч-о-пліч з корейця­ми, вчишся їх фантастичній працез­датності. Застосовуєш корейський принцип, який ми називали anyhow, у тому розумінні, що мета має бути досягнута будь-що. Іноді ця надпра­цьовитість помножена на «будь-що», грає з ними злий жарт. Перевтома не дає об’єктивно визначити ситуацію, ступінь загрози, потрібні ресурсі. За­мість того, щоб узяти паузу, трішки подумати та прийняти рішення ру­шати коротким креативним шля­хом до цілі, вони вирушають у довгу та важку традиційну подорож. Але дивлячись на досягнуті результа­ти, як Південної Кореї, так і Samsung Electronics, потрібно брати цю пра­цьовитість як фундамент будь-якої роботи, яку ти виконуєш.

Останні майже 10 років я обіймав різні посади в представництвах HP та Dell. Напрямок моєї діяльності був пов’язаний з розвитком корпоратив­них проектів в Україні, Грузії та країнах СНД, окрім Росії. Зазвичай такі проекти дуже складні, мають трива­лі терміни реалізації, потребують пла­нування, ефективної та координованої роботи команди, ефективних навичок спілкування.

Ваш шлях у світ вітрильництва?

Один із моїх друзів, з яким ми роз­діляли захват від катання на гірських лижах, виявився яхтсменом зі стажем. Декілька разів він і мене запрошував. Але ж, маючи дуже щільний графік ро­боти та багато відряджень, було дуже важко знайти час. У 2007 році на по­чатку навігації час було знайдено і ми пройшли від Києва до Українки. Мені дуже сподобалось.

Того ж року ми вперше орендували яхту в Хорватії. Шкіпером був цей мій друг. Після декількох років вітрильних походів улітку, я запитав його, як ме­ні отримати структуровані знання та право керування вітрильною яхтою.

Він мені розповів про курси в Націо­нальному авіаційному університеті під керівництвом Григорія Голембієвсько­го. Того ж року, не вагаючись, я запи­сався на них. Закінчив їх, через півроку отримавши кваліфікацію «Яхтовий стерновий 1 класу». Після цього вже не було жодного року без вітрильництва. Кількість моїх друзів, які приєд­нувалися до наших яхтових переходів з кожним роком зростала. Цього року в похід вирушає 2 яхти, 2 катамарани і це більш ніж 30 людей.

Згодом доля звела мене з Родіоном Лука. Я дуже вдячний йому за те, що він залучив мене до іншого світу вітрильництва – перегонового.

Без вагань погодились на пропозицію Родіона увійти до складу Президії ВФУ?

Коли Родіон приймав рішення про участь у виборах президента ВФУ, ми обговорювали можливість співпра­ці. Він розповів про необхідність змін у роботі Федерації, про команду яскра­вих особистостей, яким він вже запро­понував увійти до Президії. Це мене зацікавило. Зараз мені здається, що Ро­діон та ми, як команда, усвідомлюва­ли дійсність відсотків на 30. Але навіть те, що я почув тоді, було викликом. А на виклик треба відповідати. Особли­во, коли ти впевнений у своїх силах та маєш необхідні навички. І я погодився. Про що не жалкую.

Крім того, мені було цікаво з про­фесійної точки зору. Спортивний мар­кетинг – специфічне застосування маркетингових принципів і проце­сів до спортивних продуктів, а також просування будь-яких інших товарів завдяки співпраці зі спортом. Одна моя знайома, яка власноруч збудува­ла кар’єру в Україні від промоутера до директора провідної рекламної аген­ції, полишила її заради навчання в Ка­наді за спеціальністю Sport marketing. Це дуже цікавий та перспективний на­прямок.

Напрям Вашої роботи у Президії ВФУ?

Я очолюю напрямок маркетингу. В нас сильна команда. Я впевнений, що в наступних номерах «Шкіпера» всі чле­ни Президії матимуть змогу вислови­тись. Але я не можу не згадати двох членів Президії та маркетингового ко­мітету, аби твердження про сильну ко­манду було більш наочним. Мартін Нанн – більше 32 років загального ста­жу роботи. Мартін є визнаним міжна­родним спеціалістом з маркетингових комунікацій та стратегії зв’язків з гро­мадськістю. Марк Райт – партнер та один із керівників великої рекламної агенції повного циклу, клієнтами якої є більшість міжнародних компаній в Україні. В минулому Марк обіймав ке­рівні посади в Coca-Cola в декількох країнах світу. Я впевнений, що, як ба­чите, нам не може забракнути досвіду!

Якщо когось запитати, чим має за­йматися маркетинговий комітет, то 70% опитаних скажуть, що пошуком спонсорів. І напевно будуть праві в цьому твердженні. Але наша робота набагато складніша. Спонсор бажає отримати зиск від грошей, які він дає. Ви скажете, що ж тут складного – наві­шуєш наліпок з логотипом спонсора на борт яхти і все, діло в шляпі. Все не так. Спонсор хоче отримати кількісні по­казники тих, хто подивився на його на­ліпку на борту яхти, на рекламні щити уздовж місця проведення заходу, або на білборди в місті. І тут виявляється, що цікавість нашої уявної пропозиції зі спонсорства (читаємо розміщення наліпок) вкрай низька.

Перше і найголовніше завдання для маркетингового комітету – це форму­вання продукту, який є цікавим для потенційного спонсора. Якщо діяти навлобки, то ми програємо іншим ви­дам спорту, які сьогодні мають більше покриття, наприклад, на телебаченні. Ми можемо бути цікаві потенційному спонсору системою цінностей, ідеєю, яку несе наш улюблений вид спорту. Це зробити не легко, особливо зараз, в часи, коли економічна ситуація в краї­ні вкрай важка. Ми робимо продукт, в якому кількість має відступити на задній план, а якість на перший.

Але, як би там не було, одним із важ­ливих чинників для потенційного спонсора є масовість аудиторії продук­ту, в нашому випадку, власне, кількість людей, які займаються вітрильним спортом, цікавляться ним або просто вітрилять на своє задоволення. Чим більшою буде українська вітрильна спільнота, тим привабливішою буде робота з нею для інвесторів та спон­сорів.

Залучення нових членів до лав ВФУ – це першочергове завдання. Також нам необхідно мати чітку статистику да­них стосовно членів Федерації. По­трібно мати можливість будь-коли в режимі он-лайн бачити їх кількість. Ми зможемо надати таку можливість територіальним федераціям. Це ба­за і фундамент. Іновації – це те, що мо­же стати рушієм у нашому намаганні збільшити кількість членів Федера­ції. І таким чином зробити вітрильний спорт ближчим до широкого загалу.

Які Ви бачите можливості для збільшення кількості членів Федерації?

Їх багато, але я хочу зупинитися на кількох. По-перше, розвиваючи кла­сичні перегони на вітрильних яхтах, необхідно проводити активнішу робо­ту щодо залучення до діяльності ВФУ спільнот кайтерів та віндсерфінгістів, буєристів та прихильників радіокеро­ваних яхт та інших. Це сприятиме біль­шому згуртуванню вітрильницької громади України.

По-друге, це спрощення процесу на­буття та подовження членства у ВФУ. 25 років тому всі ходили оплачува­ти рахунки за комунальні послуги до ощадкас. То був щомісячний ритуал. Сьогодні велика кількість українців роблять це через Інтернет, не виходя­чи зі своїх помешкань. Наша система набуття членства – це ритуал (посміха­ється). Я не зазіхаю на традиції, але як­що ми бажаємо залучати нових членів, особливо молодь, то потрібно відпові­дати вимогам сьогодення. Ми працює­мо над тим, щоб усі внески можна було сплатити кредитною карткою. Таким чином обласні федерації матимуть функціональну електрону базу даних своїх членів – потужний та зручний статистичний інструмент.

З якими труднощами ви зустрілись у роботі Федерації?

На мою думку, із ними ми ще не зі­штовхнулися. Вони попереду. Але, на 100% знаю, що нам потрібно для то­го, щоб швидше їх долати. Нам потріб­на підтримка вітрильницького загалу! Ми робимо багато, щоб почути дум­ку спільноти. І робитимемо ще більше. Не хочу забігати наперед! Хоробрий не той, хто страху не знає, а той, хто дізна­вся і назустріч йому йде.

На мій погляд, людини, яка рані­ше не працювала у структурі ВФУ, Фе­дерація страждає від дуже довгого впровадження рішень. Наче гумка. У сучасному світі постійних змін це не­можливо! А у важкі моменти треба приймати рішення та втілювати їх ще швидше. Це спорт! Виграє швидший, вправніший, точніший. Такі самі прин­ципи мають бути впроваджені на всіх ланках керування та забезпечення в українському вітрильному спорті.

Який шлях потрібно пройти ВФУ, щоб стати успішною, самодостатньою організацією? Яка роль маркетингу в цьому?

Ми всі маємо усвідомлювати, що все в цьому світі змінюється. Рух та змі­ни – тільки вони забезпечують ста­ле зростання. Зупинка та заперечення інновації – це приречення себе та лю­дей, які тобі довіряють, на сповзання в прірву економічної несамостійності. А за цим стоїть повний занепад нашого улюбленого виду спорту, дозвілля, міс­ця зустрічі однодумців, приводу пиша­тися нашою країною!

Маркетинг у цьому відіграє роль розвідки та стратегічного плануван­ня. Ми, як гелікоптер, який летить по­перед головних сил, дивиться та будує схему, куди їм рухатись. Для сталого руху нам потрібен надійний зв’язок та єдність у русі до поширення вітриль­ництва, залучення до наших лав нових яхтсменів та здобуття у спорті вищих досягнень!

Це довгий і складний шлях, але нам потрібно його пройти, щоб ВФУ об’єднала всіх прихильників вітриль­ництва: від малечі до поважних мор­ських вовків, від аматорів до визнаних світом чемпіонів-професіоналів, які пишаються тим, що є часткою великої української вітрильницької спільноти.

---

Текст: Єгор ПОЛІЩУК
Фото: автора та з архіву Євгена МОЙСЕЄНКА