Юрію Даценко – 80!

share on:

29 травня 80–річний Ювілей святкує Юрій Григорович Даценко, тренер, з яким пов’язана ціла епоха розвитку вітрильного спорту Києва, України, СРСР.

Юрій Даценко почав займатися вітрильним спортом у 1954 році. Захоплення морською романтикою привело його на водну станцію ДТСААФ, яка в той час знаходилася на правому березі Дніпра в районі Спаської пристані. Спочатку Юрій, як і більшість яхтсменів оборонного товариства, займався веслуванням і вітриленням на морських ялах, тому, що вітрильна секція під керівництвом Сергія Аркадійовича Машовця тільки формувалась і вітрильних човнів було обмаль. У 1955 році база ДТСААФ була переведена на лівий берег Дніпра, поруч з ДСО «Локомотив». Вітрильний спорт у оборонному товаристві набирає силу і секція на чолі з Сергієм Машовцем стає кращою в Києві, а далі і в Україні.

Перші виходи на яхті класу «М» під назвою «Кондор», Юрій починає з стерновим Валерієм Рубочкіним, а в перших перегонах на «емці» бере участь разом з Леонідом Дзюбенком.

В подальшому з’явилося бажання самому почати спортивну кар’єру в якості стернового. Спочатку Юрій виступав стерновим в класі «М», потім на «Летючому Голландці» разом з Володимиром Осіпчуком. В цьому класі він виборов звання майстра спорту СРСР.

Крім вітрильного спорту в ті часи в секції Республіканського морського спортивно-технічного клубу ДТСААФ почав розвиватися буєрний спорт, Юрій Даценко і тут не пасе задніх, і бере участь в буєрних перегонах. На жаль, незважаючи на те, що вітрильна секція ДТСААФ стала кращою в Києві та в Україні, керівництво вирішує цей вид спорту згортати, як не відповідний цілям і задачам оборонного товариства країни. З 1960 року провідні спортсмени починають переходити в інші товариства. Іде з ДТСААФ і майбутній триразовий олімпійський чемпіон Валентин Манкін. Покидає своє дітище, вітрильну секцію, тренер Сергій Машовець і переходить в ДСТ «Авангард».

Деякий час Юрій намагається залишитися в ДТСААФ, та зрештою переходить в ДСТ «Локомотив», водна станція якого розташована поруч.

Юрій Даценко вже не уявляє життя без вітрильного спорту і поступає навчатись до Київського державного інституту фізичної культури і спорту.

Згодом надійшла пропозиція працювати тренером в Київському Палаці піонерів і школярів. Відділ фізкультури і спорту тоді очолювала Інна Арсентіївна Кузнєцова – яхтсменка, чемпіонка України. Юрій дає згоду. У 1964 році закінчує інститут фізкультури і в числі перших випускників, отримує офіційну спеціалізацію тренера з вітрильного спорту. Цій діяльності він присвячує своє подальше життя.

У Палаці піонерів Юрій Григорович пропрацював 25 років. Незважаючи на великий обсяг тренерської роботи, він продовжував брати участь в різних змаганнях, включно до чемпіонату СРСР. Для вихованців Палацу піонерів особистий приклад тренера – гонщика був найбільш показовим, ніж будь-які розповіді про вітрильні регати.

У 1964 році Юрій Даценко виконує норматив майстра спорту СРСР, і незабаром стає заслуженим тренером України.

Як тренер, Юрій Григорович до своєї роботи завжди ставився творчо, включаючи в тренувальний процес різні види спорту – лижі, хокей, футбол, водні лижі та інші. Це в міжсезонний період підтримувало емоційний заряд, заняття фізичною підготовкою завжди проводилися цікаво і захоплююче. Особливо слід відзначити захоплення яхтсменів Палацу піонерів хокеєм. На водній станції в Матвіївській затоці на льоду ставилася хокейна коробка. Для гравців була придбана справжня захисна форма. Основні баталії з хокею проводилися з яхтсменами ДСТ «Буревісник», де лідером був заслужений майстер спорту з веслування Георгій Жилін. Команду палацу підсилював професійний гравець, шкотовий Юрія на «Летючому голландці», Володимир Осипчук.

Крім навчально-тренувальної роботи в спортивній школі Палацу піонерів, Юрій Даценко протягом багатьох років залучався до роботи тренером юнацької збірної СРСР, проводив велику громадську роботу, обираючись в керівні органи міської та республіканської Федерації вітрильного спорту.

Завдяки його невтомній енергії, в Матвіївській затоці була створена сучасна, на той час, база для занять вітрильним спортом. З заповненням Київського водосховища, вітрильний спорт почав переміщатися і на більш простору акваторію .

На Київському морі була побудована водноспортивна база Палацу піонерів, яка і сьогодні є однією з кращих на Київщині. У цей час між ДСО «Зеніт» і Київським Палацом піонерів укладається договір про спільну роботу з підготовки яхтсменів вищих спортивних досягнень.

Згодом плідна співпраця з ДСТ «Зеніт» вплинула на рішення Юрія Даценко зв’язати своє життя зі спортивним товариством профспілок. Навесні 1984 року на пустирі лівого берега Дніпровської затоки «Собаче гирло», Юрій Даценко, завідуючий УСО Укрради ДСТ «Зеніт» – Віктор Коржевінскій, перший тренер міської ради ДСТ «Зеніт» – Віктор Величко, і Леонтій Дюденко заклали перший символічний камінь майбутнього яхт-клубу «Оболонь».

 У тому, що сьогодні цей клуб побудований та існує – заслуга, в першу чергу, Юрія Даценка.

З працюючих при міській раді ДСТ «Зеніт» дитячих груп, була створена спеціалізована дитячо-юнацька школа Олімпійського резерву, одна з найкращих в Україні.

За час роботи Юрія Даценко в Київському Палаці піонерів та ДСТ «Зеніт» були підготовлені спортсмени найвищого рівня, чемпіони та призери Олімпійських ігор чемпіонатів світу та Європи.

А вдячні вихованці Київського палацу піонерів, поважні люди, багато з них і самі вже відзначили ювілеї, та для них, завдяки Юрію Григоровичу, захоплення вітрилами залишилося на все життя. Вони і досі називають себе «Даценковськими дітьми».

З Днем народження Наставнику!

Leave a Response