Яхту, спроектовану точно не для перегонів і відповідно оснащену, довжиною майже 50 м важко назвати навіть просто спортивною. З іншого боку, незвична архітектура з чітко окресленими об’ємами, низький стрімкий силует, відсутність допоміжних устроїв, характерних для моторних яхт і навіть кітв з нішами, надають судну спортивності, більше того вигляду елітного спортивного снаряду. Такі словосполучення не викликають особливого подиву тільки щодо представниці нової серії Super Sport американської корабельні Palmer Johson. Нечисленні фото складного за формою корпусу і досі наштовхують на думку, що це черговий концепт.
Однак виявилось, що це не так. Фірма була заснована у 1918 році для виготовлення та ремонту веслувальних і рибальських суден. Першу вітрильну яхту було збудовано 1926 року. Протягом другої світової корабельня будувала рятувальні та армійські катери, а наприкінці цього періоду вже спускали 33-футові вітрильні яхти. З 1962 року корабельня передала замовнику першу яхту з алюмінію. За 4 роки після цього на воду зійшла найбільша й найшвидша, також з алюмінію, вітрильна яхта Firebird. 1979 рік – 100-футова алюмінієва яхта Fortuna для короля Іспанії, яка тримала звання найшвидшої протягом 10 років. На 80 році з часу заснування була збудована найбільша із збудованих у США моторна яхта La Baronessa.
Відома комфортабельними яхтами з алюмінію корабельня Palmer Johnson від 2012 року почала використовувати композити з карбону і заснувала цілком нову лінію моторних яхт Super Sport, до якої зараз належать 4 судна довжиною 36, 42, 48 та 72 м. Серія була заснована після 2010 року, коли власником фірми став Тimur Mohamed, який і наполіг на «чистоті» екстер’єру яхт цієї серії. Усі моделі мають особливу форму корпусу – пронизувача хвиль з одночасним забезпеченням необхідного ступеня комфорту. Крім цього, для підвищення остійності корму розширено спонсонами. Незвична форма носової частини з реверсним (відхиленим у корму) форштевнем та саме з частиною «пронизувача хвиль» – ножеподібним бульбом, розташованим нижче ватерлінії, забезпечує проходженняпронизування хвиль за достатньої плавучості носової частини, форма у надводній частині якої сприяє зменшенню забризкуваності. Дизайн яхти спроектований Berkely March, лауреатом Міжнародного конкурсу молодих дизайнерів човнів у 2008 році. Екстер’єр не захаращений судновими кранами, лебідками, кітвами та високою надбудовою. Оригінальність зовнішнього вигляду не засмучує дивними і малозрозумілими лініями та об’ємами, характерними для «біостилю» – все зроблено з належним тактом.
Корпус, що вийшов на 20 т легшим порівняно з алюмінієвим таких самих розмірів, як і надбудову виготовила норвезька корабельня Brodgrene AА, що має великий досвід у будові швидкісних вітрильних та моторних яхт з композитів. Із встановленими двигунами та рушіями його доставили до штату Вісконсін (США). Тут додали деякі механізми, електроніку, освітлення і завершили викінчення інтер’єрів.
Золотаво-чорний корпус (PJ265) яхти, названої Khalilah, спустили на воду 22 липня 2014 року. Назва належить арабській мові і означає за найпоширенішою версією «друг». На сході існує безліч імен, похідних від основного кореня, але усі вони випромінюють дружність, приязнь, доброту.
Корпус карбоновий, трипалубний, з малооб’ємним пласким бульбом в носу та кілеватістю на транці до 15 градусів. Конструкція корпусу та надбудов тришарова з карбону на вінілефірній смолі. Відсутні засоби заспокоєння хитавиці як плавці чи гіросистеми. Складні обводи корпусу, які так і нагадують велетенський ніж, зобов’язували до більшої уваги щодо зменшення опору підводної частини, хоча у носовій частині встановлено штовхач.
На нижній палубі в носовій частині розташовані комфортабельні приміщення екіпажу включно із салоном-їдальнею, в середній – 4 двомісні каюти для гостей, кожна з окремим оригінальним викінченням із застосуванням мармуру та мозаїк, далі в корму – машинне відділення та гараж – приміщення по правому борту для 7-метрового тендера та по лівому – для 3 гідроциклів. Зовсім у кормі – салон, відокремлений розсувними скляними дверима від купальної платформи.
У носовій частині головної палуби розташовані на всю ширину корпусу апартаменти власника, освітлювані великими навскісними вікнами, добре узгодженими з екстер’єром судна, а не так, як на багатьох інших яхтах, що нагадують поранення чи вагон електрички. Далі в корму розташовано великий камбуз, їдальня та салон. До речі, в салоні встановлено по обох бортах скляні панелі 6,6 × 2,2 м. Вони двошарові загальною товщиною 26 мм і вагою по 1 т кожна. Цей салон відокремлений розсувними скляними дверима від відкритої частини, де є стіл на 10 персон, зона відпочинку та місце для сонячних ванн.
Сонячна палуба – стернова рубка і ще одне місце для відпочинку. На флайбріджі – відкритий пост керування, диван та стіл.
Площі палуб розподілено таким чином, м2:
апартаменти власника – 68;
«Біч Клуб» – 32;
вітальня «скай» – 31;
салон довжиною 13 м – 80;
сонячна палуба – 67;
кормова палуба довжиною 11 м – 105.
Машинне відділення (МВ), пофарбоване у білий колір, досить просторе. Обидва двигуни, оздоблені під золото, працюючи на повну потужність, витрачають 980 л пального на годину і значно менше на швидкості 15,5 вузла. Отже, судно, маючи повний запас палива, може перетнути Атлантику з досить непоганою швидкістю. Крім головних двигунів у МВ встановлено дизель-генератори, компресори, смоки та інше необхідне обладнання. Це приміщення, як і усі інші на судні, вкрите шумопоглинаючою ізоляцією.
Кітвово-причальне обладнання розташоване у носовій частині сонячної палуби. У бортах є отвори, відкидні місточки з леєрами, які застосовують під час причалювання. Носова щогла з необхідним обладнанням, з носовим топовим вогнем телескопічна і піднімають її за необхідності. Кітви встановлені в підводній частині.
Треба зазначити, що усі моделі серії Super Sport за своєю архітектурою виконані подібними – з низькими силуетами, гострими лініями об’ємів надбудов та корпусів – і все це дуже нагадує суперспортивні авто, такі собі Ламборджині, але на воді.
Текст: Ігор Перестюк